Я маю двох дорослих синів, які уже подарували мені онуків. Чоловіка не стало 5 років тому.

У старшого Михайла одна дитина, хлопчик 10 років. Вони проживають за містом у великому будинку. Мій внук Назар має все, що лише побажає. Михайло з дружиною не планують більше дітей, тому синочку дістається вся увага та його бажання виконуються миттєво.

Хлопчик росте дещо егоїстичним. Коли він разом з іншими внуками був у нас то зовсім не хотів ділитися зі своїми двоюрідними сестричками.

Я переконую Михайла в тому, що для дитини краще, коли у неї буде брат чи сестра, так він навчиться про когось піклуватися, ділитися, спілкуватися з іншими дітками.

А то Назар навчається дистанційно, з однолітками не спілкується взагалі. У їх сусідів немає ні в кого дітей. Михайло обурюється, каже, що це їх особиста справа та що я не можу казати йому з дружиною скільки дітей їм мати.

Мій молодший син думає так само як і я. У Андрія троє доньок, між ними різниця по 2 роки. Дівчатка дуже дружні між собою, ходять одна за одною шнурочком. Старша найбільш відповідальна.

Якось я була у них в гостях, то бачила як вони граються у принцес. Так гарно. У них немає бар’єра у спілкуванні з іншими дітьми, вони легко знайомляться та знаходять собі нових друзів.

Молодший син проживає у двокімнатній квартирі та дитяча кімната у них нагадує казковий палац принцеси. Дівчатка навчаються у школі та я ніколи не бачила, щоб вони були скупими. Ще змалечку вони привчилися ділитися.

Нещодавно Назару придбали песика по моїй пораді. Це для того, щоб хлопчик вчився нести відповідальність за когось та щоб йому не було сумно. Хлопець дуже зрадів та Михайло дуже задоволений від того, як змінився його син. Він побачив, що хлопець переживає за песика, годує його слідкує за тим, щоб у собачки були всі прививки.

А ви як думаєте, скільки має бути дітей в сім’ї? Та чи виростають егоїстами ті діти, які були одні у своїх батьків?

КІНЕЦЬ.