Мій син Вітя одружився з дуже скромною дівчиною, яка працювала вчителькою молодших класів. Але згодом Інна здобула відповідну освіту, просунулась кар’єрними сходами – і тепер вона директор школи. Однак це підвищення позначилося і на сімейному житті: Інна почала командувати вдома!

Більше того, це не просто прохання, а команди – причому таким тоном, що навіть генерали їй позаздрять. Помітила я цю зміну тоді, коли одного разу приїхала в гості до сина. Інна поводилася з моїм сином та онуком так, ніби вони її підлеглі.

Спочатку мені здавалося, що це непогано: нарешті син і онук допомагатимуть своїй мамі в домашніх справах. Але одного разу я дізналася, що Інна наkричала на мого сина через те, що він kупив у магазині ті продукти, які їй не подобаються. Причому, говорила вона так, ніби чоловік скоїв якийсь жа хливий зл очин.

Якось син жа лібно попросив мене поговорити зі своєю невісткою. Дочекавшись її з роботи, я покликала її на кухню і натякнула їй щодо її поведінки: сказала, що моя подруга має дочку, яка неповажно ставилася до чоловіка — і вони розлучилися.

Історію я цю вигадала, але невістка навіть не намагалася вникнути в суть: вона сказала, мовляв, значить цей чоловік заслужив на розл учення. Я поїхала, так і не зумівши допомогти синові.

Але дорогою додому я думала, що це його особиста справа, і він сам повинен знаходити спільну мову зі своєю дружиною, якщо потрібно, ставити її на місце. З іншого боку, я ж бачу, що Інна власноруч руйнує свою колись прекрасну та міцну родину. Що мені робити в такій ситуації, як допомогти синові та невістці – я гадки не маю.

КІНЕЦЬ.