У нас є дві дочки-близнючки. Вони чемні та виховані дівчата. Ми живемо у багатоповерховому будинку. Дітей у будинку є багато і тому наші дівчата мають з ким гратись. Марії та Наталі дев’ять років і вони завжди ввечері гуляють у дворі.

У нашому під’їзді живуть однокласники наших доньок і діти разом ходять до школи. Часто сусіди приходять до нас в гості з дітьми і ми з радістю з ними спілкуємось.

Час від часу і ми з дружиною виходимо на подвір’я та там бачимось з сусідами. У нас усі один одного знають і ми у хороших стосунках з ними.

До нас у будинок недавно переїхала жити нова сім’я. У них дочка такого віку, як наша. Ми з ними ще не встигли познайомитись. А вчора ввечері постукав у двері до нас новий сусід. Він був розлючений, я одразу подумав, що щось трапилось. Можливо, ми затопили його і потрібно перевірити сантехніку.

– Я хочу поговорити з вашим сином. Він мою Оленку ображає. Хай більше її не чіпає! Ви погано виховали свою дитину, він у вас не знає, як з іншими дітьми спілкуватись. – сказав сусід.

Я був здивований і відповів йому:

– Ви помилились, у мене немає сина. У мене є дві доньки.

Чоловік здивовано поглянув на мене і почервонів.

– Вибачте мені, я думав, що тут живе Олег. А ви не знаєте де він живе?

– У нашому будинку немає Олега. – ледве стримуючи сміх відповів я.

Чоловік почервонів і вибачився. Він пішов до себе додому.

На наступний день дочка нашого нового знайомого бігала у дворі. Вона гралась з іншими дітьми, а ми так і не дізнались хто образив цю дівчинку.

А через декілька днів до нас знову ввечері постукали у двері. Дівчатка переживали, що це наш новий сусід прийшов знову сваритись. Коли ми відкрили, то побачили сусіда і його дочку. Вони прийшли до нас познайомитись та принесли домашнього печива.

Зараз ми з Олександром і його дочкою часто бачимось у дворі. Вони виявились добрими людьми, з якими цікаво спілкуватися.

КІНЕЦЬ.