Двоє дітей у моєї доньки з чоловіком є, дві донечки. Старшій ось три роки буде в наступному місяці, молодшій – півтора.

Я, щиро кажучи, дуже здивована була, коли вони за другим дитям пішли. Для мене мами двох дітей – героїні справжні в наші дні! Це ж стільки всього потрібно робити і купувати, щоб виростити дітей нормально в наш такий непростий час.

Я свого часу зважилася тільки на одну дочку, хоча чоловік багато років просив її другу дитину. Але у мене був досить таки вагомий аргумент: «А ти другу дитину зможеш добре забезпечити?». На той час на дворі стояли непрості дев’яності, і навіть з однією донькою було непросто нам зовсім. Їсти, звичайно, було що, але вічно економили навіть на елементарних речах.

Садили самі картоплю, одягалися в магазинах секонд-хенд, апельсини та тістечка могли дозволити собі не кожен день, навіть дитині рідко купували, бо не завжди була така можливість.

Моя Аліна з чоловіком живуть непогано, але теж не олігархи. Звичайна молода сім’я з дітьми. Працював один чоловік, Аліна ж до останнього часу сиділа з дітьми вдома, при цьому копійки не рахувала. Рік тому вони купили машину, а потім, залишивши дітей мені зі свахою, злітали у відпустку – молодим батькам потрібно побути удвох та відпочити.

Добре, з житлом ми їм допомогли! Зібралися зі сватами перед весіллям, купили квартиру молодим. Тепер не потрібно витрачатися ні на оренду, чи кредит на житло, а це допомога дуже суттєва.

Квартира, правда, однокімнатна, але велика та простора, в новому будинку. Поки діти маленькі, місця всім вистачає цілком. Все одно дівчата, поки маленькі, граються разом, і дивитися за ними обома потрібно постійно. В одній кімнаті вони завжди на виду, так було зручно усім. Ну, а коли підростуть, нехай думають діти, що їм робити далі.

Зять у мене, звичайно, молодець, Віктор працює, старається, утримує сім’ю! Алінку мою дуже кохає, і дочок теж любить. Нічого для них не шкодує!

Звичайно, зять працює багато, вдома майже не буває. Гроші даються нелегко йому і я це дуже добре розумію. Вечорами Віктор часто затримується, часто виходить в офіс по суботах. Навіть в період, коли всі вдома сиділи, не сидів з сім’єю – їхав працювати в квартиру своїх батьків, які, в свою чергу, були в цей час на дачі. З двома маленькими доньками в однокімнатній квартирі, звичайно, не попрацюєш.

Напевно, ці місяці Аліну і втомили остаточно. З ранку до вечора вона сиділа з дочками одна в квартирі, без можливості навіть вийти в місто.

Як не зателефоную я своїй доньці, вона все без настрою, сумна якась постійно! Нудно їй, сумно, самотньо, діти багато сил забирають і енергії. Трохи не плаче. А потім підбадьорилася. Вирішила я, каже, що так далі тривати не може. Буду шукати роботу і няню, одночасно!

Щиро кажучи, я була впевнена, що і те, і інше шукати Аліна буде дуже довго. Що стосується роботи, так зараз її шукає мало не кожен перший, хорошу роботу дуже важко знайти. Навіть ті, хто давно працевлаштований, розмістили резюме. Зарплати всюди скорочують, становище у багатьох непросте, перспективи невідомі.

Кому в такій ситуації потрібна матуся з двома крихітними дітьми, тільки з декрету? Коли нормальних фахівців багато, які готові гарно працювати навіть на зарплату малу?

Та й з нянею теж в Аліні непросто.

Донька спочатку до мене звернулася, мовляв, чи не можу я сидіти з онуками? Але я відмовилася. Кажу, раз допоможу я завжди допоможу! Але постійно, день у день, сидіти з двома – боюся, мені таке вже не за віком! Не впораюся.

Я була впевнена, що навіть якщо дочка якимсь дивом знайде роботу, знайти людину, згідну цілий день сидіти з такими маленькими дітьми, буде дуже непросто.

Але Аліні, на мій превеликий подив, пощастило.

Два тижні тому телефонує мені, така щаслива! Каже, з понеділка виходжу в офіс. І няня знайшлася, хороша жінка середніх років, за нормальні гроші. Я кажу, нормальні, це скільки? Десь 10 тисяч, говорить! Це мало, враховуючи, що сидіти потрібно буде цілий день з восьмої ранку як мінімум до сьомої вечора, і дітей двоє. Запитала її і про роботу, звичайно. Влаштовується помічником менеджера з реклами, однокурсниця колишня її порекомендувала. Я запитала, а зарплата скільки? У мене буде 8 тисяч гривень, відповідає!

У мене таке в голові не вкладається.

Нерозумно якось! Я можу зрозуміти, коли люди працюють і частину зарплати віддають няні. Тут хоч щось на руках залишається, плюс, можливо, перспективи, добре. Але в нашому випадку? Платити за те, що вийшла на роботу? З чоловікових грошей, які дістаються йому і так непросто?

Дочка каже – ось, я так і знала, ти вічно незадоволена, ну а чому тут бути задоволеною? Незручно навіть перед зятем. Дружина на його харчах, двоє дітей, а тепер ще й няня теж. Ось це як взагалі розуміти? Як пояснити доньці, що це не правильно. Так і до розлучення може дійти. Хіба так роблять люди?

Фото ілюстративне.

Джерело