Михайло тихенько озирнувся – ніхто його не бачить?

Ні, ніби поруч нікого немає. Він став швидко складати в невелику, але ємну валізку усе, що йому траплялося під руку.

Неймовірно смачно пахли і варені, і рожеві з білим жирком ковбаски… І тонші, маслянисті палички сирокопченої.

Михайло прямо млів від грудинки з товстими прожилками м’яса, коли він уявив, як наріже її шматочками…

А Марійка наллє йому стопочку, і він грудинку в гірчичку, та на хліб!

Товстий шматок жовтого сиру з великими дірками Михайло теж прихопив.

Сам він його не любив, йому завжди здавалося, що він, сир цей, шкарпетками пахне. Але Марійка цей сир любить.

Намаже вона на білий ситний хлібчик масла вершкового, відріже тонку скибочку сиру цього, та чайку наллє. І примружиться навіть, як їй смачно…

Михайло щільно набив свою фіброву валізку всякою їжею, закрив її, озирнувся і рушив до виходу.

-Чоловіче, що це у вас? Ану, показуйте, що у вас у валізі? Відкривайте, відкривайте, ну! – голос звучав ззаду, і Михайло додав ходу, але голос не відставав.

-Стій, говорю! Показуй, ​​що у валізі, ну! Ти чуєш, мужик, ти куди побіг? Агов! Тримайте його!

Михайло побіг швидше, різко розмахуючи руками. І валізка його раптом відкрилася. Ковбаси покотилися по підлозі, він спробував зловити сир, але той теж випав.

Серце у Михайла аж стрепенулося. Він безглуздо змахнув руками і раптом… Прокинувся.

Видихнув і різко сів на ліжку.

-Мишко, що трапилося? – його дружина Марійка увімкнула нічник.

-Та наснилася нісенітниця якась. Дай води, Марійко, у роті пересохло.

Михайло сів і випив принесену воду.

-Мені наснилося, що я продукти поцупив. Чи не випадково, а свідомо, ти уявляєш? Не розумію навіть чого це таке сниться. І навіщо так зробив? Вдома повний холодильник всього. І знаєш, адже я розумів, що беру чуже! А що це сон – не знав. Думав усе по правді. То як же я так, Марійко, га?

-Мишко, ти знаєш, у мене в селі бабуся була, я у неї гостювала в дитинстві. Знаю, що ти у такі речі не віриш. Так от до сну бабуся дуже обережно ставилася.

У віщі сни вірила, а ще казала, що уві сні темні сили нас на всякі погані вчинки підбурюють.

Кому дівчата сняться, зі шляху збивають. Кому гроші великі. А хтось мститься за образу. Бентежать сили темні слабкості людини, пропонують отримати незаслужене, взяти чуже.

А ще мені бабуся казала, що сни можуть затягнути людину у свій світ. Недобре це, не можна не зважати на таке.

Треба молитву Янголу-охоронцю читати. Давай ми сьогодні в церкву зайдемо, поставимо свічки.

А що ти у своєму сні конкретно взяв, ти хоч пам’ятаєш?

-Та пам’ятаю звичайно, Марійко, їжу всіляку смачну, я ж говорив уже. Соромно навіть. Давай спати краще.

Наступного дня Марія та Михайло зайшли до невеликої церкви поруч з будинком. Поки Марія свічки брала, до Михайла підійшла якась бабуся і мовчки вклала йому в руку листок із молитвою.

Михайло глянув на листок, як тут раптом підійшла дружина.

-Що це в тебе в руці? – здивовано запитала вона.

-Та ось бабуся старенька дала, подивитися ще не встиг.

-Яка ще бабуся? – Марія здивовано дивилась на чоловіка.

У церкві нікого не було. Михайло аж оторопів.

Вони подивилися, що за листочок, а на ньому молитва Янголу-охоронцю записана.

Вийшли Марія з Михайлом із церкви з легкою душею.

-Знаєш, а ще бабуся моя говорила: – Янгол мій, будь зі мною, ти попереду, а я за тобою!

Вірити, чи не вірити кожен сам вирішує. Але більше Михайла не турбували сни такі.

А проходячи повз церкву, він тепер завжди зупиниться, шапку зніме, вгору на купола позолочені і хрести подивиться.

На небо бездонне, що таїть у собі багато і дивиться на нас.

І тричі перехреститься…

КІНЕЦЬ.