Взагалі я ніколи в житті не могла допустити думку, що колись ми з Едуардом розлучимось. А тим більше не могла подумати, що наші стосунки закінчаться розбором у суді. Та склалось так лише через те, що колишній чоловік відмовився сплачувати гроші на дитину і не залишив мені іншого вибору. Нам же потрібно якось виживати.

А найбільше вражало те, що Едік взагалі не міг придумати, з яких причин не може сплатити нам аліменти. Заробляв він нормально і куди витрачав ті кошти я не знаю. І щоб хоч якось виправдатися, вирішив заявити, нібито дитина не його і платити за неї він не збирається поки батьківство не підтвердиться.

Від такого повороту подій я мало свідомість не втратила. Все життя я була вірною своєму вибору, ніколи навіть не дивилась в сторону інших чоловіків. Тому запідозрити мене у зраді було найгіршим, що він міг сказати. Вухам своїм було важко повірити.

Поки Едік збирав матеріали на тест та чекав результату, то минали місяці. І тоді я почала задумуватися, а чи потрібен нам взагалі такий чоловік та батько.

Я була переконана на 100 відсотків, що тест покаже його біологічним батьком, але вже не хотіла чекати результатів. Якщо його і змусять виплачувати кошти, то він зробить це із злобою та ненавистю. То краще, напевно, мені зараз викрутитись самостійно і потім на старості не доведеться синові по закону дбати про свого батька.

Мені було важко це зробити, але на суді я вирішила розіграти дещо цікаве шоу. Коли прийшов час висловитись, то сказала, що син все-таки не від нього. І бачили б ви, який вираз обличчя у колишнього тоді був. Він то прекрасно усвідомлював, що це неправда і Орест схожий на нього, як дві краплі води.

Коли суддя запитав у мене, чому раніше не можна було про це сказати, то я розповіла, що соромилась, а тепер допомоги від Едуарда не потребую.

На цьому ми і розійшлися. Звичайно, жити доведеться дуже важко. Я вже почала шукати другу роботу, але не знаю, як із всім цим справлятись буду. Та радує той факт, що така підла, зла, безсовісна людина, як Едік більше ніколи в житті до нас стосунку не матиме. І сина мого ніколи не потривожить.

КІНЕЦЬ.