Два роки тому я зробив своїй дівчині пропозицію. На той момент ми з нею зустрічалися близько двох років. Яна відмовилася вийти за мене заміж. Звичайно, я навіть не відразу повірив у її реаkцію, але мені довелося, адже Яна пояснила свою позицію.

Вона сказала, що ми любимо один одного і настав час уже жити разом, але для цього необов’язково потрібен штамп у паспорті.

Ну, я їй повірив, ми почали жити разом. Друзі мені казали, що це див но, що Яна не погодилася на весілля, адже всі дівчата мріють про цей день, коли вони одягнуть білу сукню мрії та колечко на без іменному.

Я перестав із цими друзями спілкуватися, адже був засліплений любов’ю до Яни, а вона, як виявилося, мене ні в що не ставила. А про справжнє ставлення Яни до мене дізнався зовсім виnадково. Якось вона не повернулася додому після роботи.

Я почав дзвонити до неї, а вона не відповідала. Я вже так хвилювався, всякі погані думки лізли в голову. Тому я вирішив поїхати до її батьків. Увійшовши до будинку, я не повірив очам. Яна сиділа з якимсь чоловіком і з її батьками за одним столом, і вони обговорювали весілля!

Моя громадянська дружина планувала своє весілля з іншим чоловіком! Мені навіть складно було про це написати, адже це для мене див но, смішно та сумно водночас.

КІНЕЦЬ.