Я маю двох синів. Та, попри те, що виховували ми їх однакова, виросли вони абсолютно різними людьми.

Старшому Івану зараз 35 років, у нього вже є дружина та двоє дітей. Він не боїться фізичної роботи. Вони з його дружиною Веронікою проживають у селі, тримають господарство, діти ходять у сільську школу та у вільний час охоче допомагають батькам.

Молодший Олег проживає у місті. Йому 30 років. Відразу після закінчення університету він поїхав на заробітки за кордон, заробив собі на квартиру. Оце нещодавно повернувся. одружуватися не поспішає та відношення до фізичної роботи у нього не таке, як у старшого сина. Олег вважає, що краще комусь заплатити, ніж самому гнути спину.

Ми з дружиною теж живемо у селі, там завжди багато роботи. Якось покликали синів, щоб вони допомагали нам вибрати картоплю. У нас дуже великий город та ми вирощуємо картоплю на продаж. Іван сказав, що приїде та допоможе, а Олег почав крутити носом та сказав, що краще заплатить людям, вони виберуть картоплю, а ми тим часом краще посмажимо шашлик.
Ми з Іваном на таке не погодились, адже навіщо платити комусь гроші за те, що ми й самі вміємо робити.

В результаті замість себе Олег найняв двох людей нам у поміч, а ми з дружиною та Іваном працювали на полі. Тим часом Олег смажив шашлик та бавився з дітьми Івана. Нам було дуже некомфортно працювати поруч з чужими людьми. Хтозна, що у них на думці. Ми ж не можемо за ними слідкувати. Раптом вони якісь шахраї, ми їх не знаємо, вони не з нашого села. Оце син підсунув нам несподіванку.

Олег навіть на соромився своєї позиції. Згодом він переконав мою дружину залишитися вдома та відпочити, адже він найняв двох людей: замість себе та ще замість когось. Дружина погодилась, бо дуже втомилась. Потім вона ще казала, що гроші заробити можна завжди, а здоров’я не купиш.

Ось така різна позиція у наших синів. А ви як думаєте хто з них має рацію?

КІНЕЦЬ.