Моя мама виховувала мене одна, батько пішов, коли я був ще маленьким. З того часу я вирішив, що мої діти ростимуть у повній сім’ї. Час йшов, зараз я вже сам батько та виконав те, що планував.

Проте нещодавно сталося те, що похитнуло мою впевненість в тому, що я роблю. Зараз я на роздоріжжі.

Річ у тім, що коли я навчався в університеті, то шалено був закоханий в одну дівчину. Тоді у нас стосунки не склалися. Вона не відповідала мені взаємністю. Я вважав, що їй нецікавий, оскільки жодна моя спроба зав’язати з Марією діалог чи налагодити стосунки, не давала бажаного результату.

Ми закінчили навчання та я дізнався, що Марина вийшла заміж. Це остаточно розбило усі мої надії та я припинив думати про своє студентське кохання.

Згодом я познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ангеліною. У нас виникли чисті та світлі почуття один до одного. Ми одружилися та у нас народилася чарівна донечка.

Я уже вважав, що це забезпечить мені щастя в особистому житті. Та раптом сталося непередбачуване. В колі спільних знайомих я зустрівся з Марією. На той момент вона була уже розлучена, нам навіть вдалося поговорити та знайти спільну мову.

Набравшись сміливості я запитав її чому в студентські роки дівчина не дала мені жодного шансу. На що Марія відповіла, що вона теж була у мене закохана, проте через сильне хвилювання не могла адекватно зі мною спілкуватися. Марія боялася, що вона скаже якусь дурницю і я розвернуся та піду, у неї тоді були проблеми з самооцінкою та вона реагувала на мене надто емоційно.

Мені сподобалось, що Марія з повагою віднеслася до того, що я зараз одружений та не стала намагатися зруйнувати мій шлюб. Вона побажала мені щастя в особистому житті та на цьому ми попрощалися.

Зараз я не знаю що мені робити: спробувати побудувати стосунки з колишньою коханою, втративши теперішнє сімейне щастя чи залишити минуле в минулому та радіти тому, що у мене є.

КІНЕЦЬ.