Я уже давно обіцяла сину звозити його в гори. Понад усе я хотіла показати йому тунелі в горах, які бачила раніше та які запам’яталися мені на все життя. Тоді я їхала поїздом та, затамувавши подих, спостерігала як на деякий час у вагоні стає зовсім темно, а потім, коли поїзд виїжджає із тунелю, відразу відкривається неймовірний краєвид.

Нарешті настали весняні канікули, мені на роботі дали відпустку та ми з Андрійком вирушили у подорож. З’ясувалося, що крім нас дуже багато охочих подивитися на гори з вагона поїзда та ми ледь встигли взяти квитки. Звичайно, що для сина я взяла квиток біля вікна, щоб йому було краще видно цю красу.

За 15 хвилин до відправлення ми зайшли до нашого вагона та побачили, що на місці Андрія сидить якийсь молодий чоловік. Я ввічливо попросила його сісти на своє місце. Тим більше, що я була змушена сісти на місце іншого пасажира, а Андрія посадила на своє. Та молодий чоловік удав, що не чує мене. Тоді прийшов пасажир, місце якого я була змушена зайняти та ми уже удвох почали переконувати молодого чоловіка зайняти місце згідно з купленим квитком. Нахаба й далі продовжував сидіти та дивитися у вікно.

До відправлення поїзда залишалося декілька хвилин та я стала помітно нервуватися. Андрійко ледве не плакав, адже це його перша поїздка у гори та він хотів якомога краще їх побачити. Настрій у сина було зіпсовано.

Згодом прийшов провідник та почав перевіряти квитки. Побачив, що у нас коїться безлад, почав тиснути на молодого чоловіка. Яким же було моє здивування, коли навіть слова провідника на того нахабу не подіяли. Провідник пригрозив, що відправлення поїзда буде відкладено через нього. Та хлопець на це не зважав. Інші пасажири почали обурюватися та тиснути на хлопця.

А йому, видно подобався негатив, спрямований в його бік. Згодом терпець провідника не витримав та він викликав поліцію. Працівники поліції довго з молодиком не церемонились та взявши його під руки почали виводити з вагона. Лише це подіяло на нахабу та він сказав, що сяде на своє місце.
Андрійко сів біля вікна. Яким же щасливим він був у той момент, ви навіть не уявляєте! Уся його увага була прикута до вікна.

Поїзд нарешті рушив та ми стали насолоджуватися гірськими краєвидами. Молодий чоловік, що наробив стільки шуму ніяк не міг заспокоїтись та всю дорогу бурчав, звинувачував мене у тому, що я не навчила сина поважати старших від нього, жалівся на свою важку долю. Ніхто не звертав на молодика уваги та, зрозумівши, що усім байдуже до його проблем, молодий чоловік замовкнув.

Попри цей неприємний випадок, ми отримали багато позитивних емоцій від цієї подорожі та вирішили, що повернемося сюди знову.

КІНЕЦЬ.