Мабуть, у кожного в родині є старовинні речі, з якими пов’язані цікаві історії. Або такі, по які нічого не відомо та залишається лише здогадуватися про їх історію.

Мої прадідусь та прабабуся свого часу були дуже багатими людьми. Живими їх я не застав, проте після них залишилося багато старовинних речей. Одна лише старовинна тумба чого варта. В дитинстві я дуже полюбляв у неї заглядати та діставати дорослих питаннями про її історію Мене цікавило геть усе про неї: скільки їй років, з якого дерева вона зроблена, де вона взялася… Може, її привезли з іншої країни, а, може, прадідусь її сам зробив. Я думав, що вона чарівна та у ній з’являється усе, що я побажаю.

Поверхня тумби була потріскана та колір стінок був неоднорідний. Після смерті дідуся та бабусі мої батьки хотіли викинути цю тумбу та я наполіг її залишити, говорячи, що вона зачарована. Батьки тоді лише посміялися з мене та все-таки виконали моє прохання.

Довгий час хату дідуся та прабабусі ми використовували як дачний будинок та приїжджали дуже рідко. Потім батьки вирішили продати хату разом з усім, що в ній було. Я слізно просив забрати тумбу до нас, батьки відмовляли. Тоді я виніс тумбу з дому та попросив свого друга з села приховати її у себе в сараї. Микола допоміг мені, поставив тумбу в сараї, закидав її сіном. Батьки не помітили пропажу та будинок продали.

Згодом я підріс, здобув освіту, став працювати та переїхав від батьків. Перше, що я зробив після переїзду, поїхав у село до свого друга за тумбою. На щастя, вона збереглася. Видно, що була зроблена на славу. Потім я завіз її до свого знайомого на реставрацію.

Та яким же було моє здивування, коли ми виявили у тумбі подвійне дно.

Я не помилився, тумба дійсно була чарівна, там лежала дуже рідкісна книга, яка вартувала шалені гроші. Батьки дуже здивувалися, коли я їм про це розповів.

На ці гроші мені вдалося здійснити свою давню мрію, я мріяв відкрити притулок для бездомних тварин, якого в нашому місті не було.

Згодом я організував сайт, де розмістив фото тварин та закликав усіх охочих взяти тварину з притулку. Діло пішло та за хороші справи у мене все вдавалося. Я познайомився з чудовою дівчиною Соломією, яка прийшла в притулок за песиком, зараз вона моя дружина та у нас є песик на прізвисько Полкан.

А відреставрована тумба ще й досі стоїть у мене вдома. Правда, вона аж ніяк не вписується в сучасний інтер’єр моєї квартири. Це помітно неозброєним оком. Коли до мене приходять гості та дивуються чому я поставив вдома у себе такий раритет. Невже такому багатому чоловіку годиться вдома мати старі меблі? А я відповідаю, що ця тумба чарівна.

Подвійне дно так і залишилося в тумбі там я заховаю щось цінне для майбутніх поколінь, як це колись зробив прадідусь.

КІНЕЦЬ.