“У мене немає батька, мене виховала мати. Я вас не знаю ідіть звідсu rеть і я сподіваюся, що ми ніколи не побачимось! – сказав я батькові і вuстав його за двері.
Коли я був маленький, то був дуже слухняним. Мої батькам знайомі та друзі говорили, що вони мене добре виховали.
На жаль у моїй сім’ї було не все добре, батьки часто сварились і я завжди боявся, що вони розлучаться. Я як кожна дитина я хотів, щоб мої батьки були щасливими разом.
Коли мені було п’ять років мої страхи справдились: батько спакував свої речі у валізу та пішов. Мама довго плакала, а я старався її заспокоїти.
Ми тепер мали вчитись жити самі без батька. Мати багато працювала, щоб нас прогодувати. Вона приходила стомлена з роботи і готувала мені вечерю, а потім читала перед сном мені книги. У вихідні ми ходили у парки, кінотеатри і театри. Коли я хворів вона сиділа біля мене. Я знав, що мене мати дуже любить.
Жили ми у двокімнатній квартирі. Ще раз виходити заміж мати не хотіла, хоч вона була красунею і багато чоловіків звертало на неї увагу. Мати увесь вільний час проводила зі мною.
А я хотів, щоб вона пишалася мною і тому добре вчився в школі, а потім вступив в університеті на державну форму навчання. Мати раділа, що у неї дуже розумний та талановитий син.
Я отримав диплом і знайшов хорошу роботу. А згодом я одружився. Моя дружина сподобалась моїй матері і ми почали жити у одній квартирі. А через деякий час мати захворіла і пішла у інший світ. Я важко переживав її втрату. Минули роки і я змирився з тим, що матері немає.
Декілька тижнів тому до нас прийшов незнайомий чоловік. Він сказав, що він мій батько. Він повернувся через тридцять п’ять років. А повернувся він через те, що не мав де жити. Він хотів, щоб я продав квартиру, а гроші поділив з ним навпіл. Він планував докласти свої гроші до вторгованих від продажу моєї квартири і купити однокімнатну квартиру. Виявилось, мій батько мав іншу сім’ю, але нещодавно він розлучився і його дружина вигнала його на вулицю.
Я був шокований, я батька не бачив багато років. А він повернувся, щоб продати мою квартиру.
“У мене немає батька, мене виховала мати. Я вас не знаю ідіть звідси геть і я сподіваюся, що ми ніколи не побачимось! – сказав я батькові і вистав його за двері.
КІНЕЦЬ.