Матер Жені забрала жах лива хво роба. Вона була не старою, лише 63, але це не мало значення. Мами не стало, і це було не змінити. Батько Жені лишився сам. Тоді Євгенія із чоловіком лише добудовували свій власний будинок. Женя вирішила забрати батька до себе, а його будинок здати.

І додатковий дохід з’явиться, і батько житиме з ними перед її очима. Батько довго затягував із переїздом, хоч і дав згоду. Тільки потім Женя зрозуміла, чому він не одразу до них переїхав. В один, здавалося б, прекрасний день батько Жені вирішив уявити доньці свою нову об раницю.

Коли батько з’явився з нею в гостях у Жені, дівчина не могла повірити очам: поряд з батьком стояла баба, на 15 років молодша, на голову вища і в 3 рази товща від батька. В руках у неї був покупний пиріг із джемом. — Мама сама такі пекла, — сказала Женя, — дякую.

— Ні, я цю справу не люблю. Навіщо мені пекти, якщо можна куnити? — «Нова» не зрозуміла іронії Жені. Усі сіли за стіл. Женя з чоловіком всіляко намагалися знайти спільну тему з коханою батьком Жені, але в них не виходило. Женя не розуміла, що сподобалося батькові.

Але вона бачила, що від цього почуття закоханості батько помолодшав на очах. Трохи пізніше батько Жені заявив, що переїжджає до села до своєї kоханої, а будинок поки що залишить. Ця ідея не сподобалася Жені. До села було їхати кілька годин, у такому разі Женя не змогла б бачитись з батьком тижнями.

— Та хто ти взагалі така, щоб мені вказувати? – кинув завжди спокійний та врівноважений батько в обличчя Жені. Від цього 40-річній Жені аж поrано стало. Дочка дала їй заспокійливе. Заспокоївшись, Женя за кілька місяців вирішила зустрітися з батьком. Вона пішла до нього в гості, але її ключ не підходив. Женя зателефонувала до дзвіночка. Двері відчинив молодий хлопець із підозріло знайомим обличчям.

– А, дід казав, що можуть бути гості. Я син Вероніки, що вам? Хлопець так і не впустив Женю до будинку. Вона повернулася додому. По дорозі кілька разів телефонувала батькові, але замість батька відповідав електронний голос у телефоні. За місяць батько сам прийшов до Жені на своїх ногах.

— Вибач, дочко, я знаю, що я тебе образив, ну, дурнем я був, пробач, якщо зможеш. — Татусю, все добре, рідний, проходь, я не ображена на тебе, сказала Женя, обійнявши батька. Вже на кухні батько все розповів. — Після того, як я переписав квартиру на сина Ніки, вона у мить змінилася.

Я весь день бігав за коровами, свинями та курями. Годувала вона так собі, спати не давала. Я орав як кінь. Вчора зібрав усю волю в кулак, знайшов попутку і повернувся до міста. Поки батько все це розповідав, Женя накрила стіл. Того вечора вони довго сиділи за столом: Женя, її батько і чоловікаСиділи, ділилися новинами та сміялися, дуже багато сміялися.

КІНЕЦЬ.