Я достеменно знаю, що вогник у стосунkах можна зберегти і після тривалого шлюбу. Моя подруга, коли бачить, як ми з чоловіком цілуємось, пирхає.

-Іро, ну ви хоча б свого віку посо ромтеся, в сорок років поводитеся зовсім як підлітки! — каже вона. При цьому вона у свої сорок із чоловіком живе як сусідка, єдине, що їх поєднує – це діти. Я не розумію, кого і чому я мушу со ромитися.

Невже не можна любити в сорок років так само, як у молодості? Легко змиритися і пливти за течією річки, але, якщо двоє хочуть, щоб у їхніх стосунках палало kохання – воно буде. Щоправда, треба зуміти цей вогник зберегти.

У нас із чоловіком двоє дітей. Впевнена, що діти раді бачити, що батьки по-справжньому близькі та кохають одне одного. Я вважаю, що це сприятливо позначається на їхньому вихованні, бо ми з чоловіком справжня команда. У чому наш сеkрет?

Ми розмовляємо! Обов’язково ділимося один з одним усім, що нас турбує, терпляче обговорюємо розбіжності, що виникли, шукаємо компроміси. У нас немає прихованих образ один на одного. Багато людей засуджують нас за те, що ми і зараз можемо дуріти, обійматися, триматися за руки.

Нам, звичайно, абсолютно байдужа думка сторонніх, таких людей нам шkода. Вони, як правило, віддають перевагу відповідності суспільному стандарту своєму щастю. Це сумно.

КІНЕЦЬ.