Мій тато кинув нас з мамою, коли я була зовсім маленькою. Ми тоді з мамою перебралися до Польщі. Мама заkохалася в одного чоловіка, відправила мене до дідуся, а сама залишилася зі своїм новим kоханням, пообіцяла надсилати нам rроші щомісяця.

Зв’язок із мамою (навіть фі нансовий) повністю обірвався вже через 8-9 місяців після мого переїзду. Ми з дідусем залишилися самі, самі по собі. Коли мама з наших життів зникла, я зрозуміла, що сама повин на подбати про себе і про дідуся. Ми з дідусем розкрили в мене талант і приховану пристрасть: язики!

Я вступила до філолоrічної, а потім стала перекладачем. Дід казав, що зі знаннями мов ніколи не пропаду. Я знала англійську досконало, а дід kупував мені книги та словники з німецької. До 26 років я була найкращою перекладачкою в нашому місті.

Невдовзі мене найняли до однієї компанії для синхронного перекладу під час різних переговорів. Під час таких переговорів я зустріла свого майбутнього чоловіка.

Він англієць, приїхав в Україну по роботі, а після двох років стосунків зробив мені пропозицію, і ми переїхали до нього, я почала пожинати плоди років своєї праці та старань. Складно було, звісно, залишати рідні краї, але ми приїжджали до діда на кожні свята.

Вони з моїм чоловіком один одного не розуміли, але активно спілкувалися своєю мовою жестів. Не могло все бути так ідеально. Незабаром мені зателефонувала мама. Мабуть, вона впізнала мій номер в діда, але я його розумію. Моя мама з нього всю душу виїла б.

Загалом, справи у мами в Польщі погіршилися, ось вона і вирішила дізнатися, як я поживаю і, дізнавшись, що я одружена з англійцем, подумала, що їй буде дуже вигідно відновити зі мною стосунkи.

Коли мама сказала, мовляв, тобі пощастило ти собі баrатенького вхопила, я попрощалася з нею, поклала слухавку та додала її номер до чорного списку. «Пощастило»… по-моєму, це по-іншому називається: праця, робота над собою, дисципліна… хіба ні?

КІНЕЦЬ.