Як мій син, Влад, примудрився закохатися і одружитися з Анною, розуму не докладу. Адже без огляду у гінеколога і не скажеш, що перед тобою жінка. Уявіть собі симпатичного пацана років вісімнадцяти. На rолові їжачок, балахонисті джинси та толстовка. Жодного макіяжу.

Уявили? А тепер уявіть цього пацана в ролі дружини та невістки. Чи зможете? От і я не змогла. А мій син, Андрій, зміг. Ну гаразд зовнішність, тут, було б бажання, можна все швиденько виправити. А манери? Прокурений низький голос, різкі рухи, гостра на язичок. А інтереси? Автомобілі, футбол, комп’ютерні ігри та, звичайно, самі комп’ютери.

Мені взагалі незрозуміло, як у таку можна закохатися. І ще мені незрозуміло, як вона сама погодилася вийти заміж. Втім, термін «заміж» тут умовний. Вони мешкають у цивільному шлюбі. Так зараз модно. Не знаю, чи варто говорити, що як господарка Аня абсолютний нуль?

Як не прийду до них — пилюка, речі розkидані тут і там, у раковині гора брудного посуду, в холодильнику тільки напівфабрикати. Таке відчуття, що у цій квартирі живе не сімейна пара, а два сусіди – студенти. Знаєте, що відповів мені Влад, коли я йому сказала: — З цієї особи невідомої статі нормальної дружини не вийде. — Зате моя Ганна добре заробляє, і rрошей на всякі жіночі штучки не просить.

Мені з нею цікаво, наші погляди збігаються практично у всьому. Тут не посперечаєшся, Аня не прагне сісти на шию Владу. А як вона поводиться в нашій компанії – це просто ж ах. Святкували день народження чоловіка. Запрошені були і сестра з чоловіком та дочкою.

За столом Аня плескала одну чарку біленькою за іншою, потім приєдналася до чоловіків, проігнорувавши нашу жіночу компанію. — Мені ваші плітки не цікаві, — заявила вона… Я дуже сподіваюся, що: або Аня нар одить, і тоді зрозуміє, що вона жінка; або мій Влад розл учиться з нею, і знайде собі нормальну дружину.

КІНЕЦЬ.