Я дуже люблю свою роботу, в дитинстві мої м’які іграшки були моїми пацієнтами, а підручні засоби були у мене інструментами для операції.

Коли я закінчив школу, то точно знаю ким стану. Зараз я працюю лікарем в місцевій лікарні. Цього вечора до нас потрапив складний пацієнт та ми до ранку його оперували. Я був настільки втомлений, що й халат не знімав та приліг в такому вигляді на канапу, щоб подрімати. Та поспати довго мені не вдалося й у мене задзвонив телефон.

Це телефонувала чергова медсестра. Спросоння я насилу зрозумів її слова. Вона говорила щось про новоприбулого пацієнта у стані алкогольного сп’яніння, жалілася на його поведінку та запах, який від нього йде.

Важко зітхнувши я взяв стетоскоп та спустився в приймальне відділення. Коли зайшов до приймального відділення, то побачив того нахабу, який навів галасу серед медперсоналу, він сидів у кріслі, закинувши ногу на ногу та діставав медсестер своїми непристойними жартами.

Побачивши мене пацієнт змінився в лиці, сів рівно та на моє питання що його турбує заїкаючись почав говорити, що у нього вже нічого не болить та він уже піде, наостанок навіть попросив вибачення за те, що він нас потурбував.

Я лише здивовано поглянув на медсестер, а вони не могли промовити ні слова через те, що сильно сміялися. Опанувавши себе одна з них сказала, щоб я поглянув на себе у дзеркало.

Тепер я зрозумів чому нахабний пацієнт раптом став джентльменом, видужав та поспішив додому.

Виглядав я так, наче зібрався на вечірку з нагоди Хелловіну: увесь халат та руки були у kp _oві попереднього пацієнта, під очима синяки від недосипання, а навколо шиї замість стетоскопа обмотана мишка від комп’ютера. А я ж то думаю, чому мій стетоскоп лежав біля комп’ютера.

Ми зробили моє фото на пам’ять та з того часу про мене серед пацієнтів стали ходити легенди. І як тільки в приймальне відділення поступав буйний пацієнт, медсестри казали, що зараз покличуть мене. Пацієнт відразу заспокоювався та поводив себе ввічливо.

КІНЕЦЬ.