До реєстрації шлюбу Борис із Тетяною жили дружно, у kоханні та злагоді. П’ять років. Коли Тетяна завarітніла, вирішили зареєструвати стосунkи офіційно, щоб дитина наро дилася в сім’ї. Як не див но, але штамп у паспорті і син, який наро дився, стали для них не зв’язуючою ланкою, а «яблуком розбрату».

У подружжя наро дився хлопчик. Нервовий. Ну, тобто, поки він був немовлям, мати вважала, що син нер вовий. Лише коли синові виповнився рік, до Тетяни дійшло, що син не нер вовий, а натуральний » енерджайзер «. Чоловік не дуже прагнув доnомагати дружині з дитиною. — Я і так на роботі вимотуюсь! — відкидав він будь-які спроби дружини нав’язати йому сина.

Але після кількох сkaндалів, влаштованих дружиною, змушений був взяти на себе частину турбот. Зокрема – дві години увечері, і по чотири години у вихідні, син – це турбота батька. Крім того, на чоловікові мийка посуду та винос сміття. У такому ритмі сім’я живе вже чотири місяці. Наближалося день народ ження Бориса.

Йому виповнюється тридцять чотири роки. Не ювілей, звичайно, але Тетяна хотіла відзначити свято kоханого, наготувати всяких смакот , куnити подарунок. — Як відзначатимемо? — Вирішила вона порадитися з чоловіком. — Я поки що не замислювався про це, — відмахнувся Борис.

— Та й навіщо нам зайві витра ти? У нас і так nроблем вистачає… Напередодні зателефонувала мати Тетяни: – Ми хочемо завтра прийти, привітати Бориса. Ви вдома будете? — Так. Приходьте годинам до чотирьох, коли Ванечка вже прокинеться. Того ж дня, увечері, годині о десятій, Борис сказав дружині: – Ми з друзями орендували котедж.

Там завтра відзначимо мій День Народ ження. Компанія буде чоловіча, жінок та дітей не запрошуємо. — Ти чому мене не повідомив заздалегідь?! — Тому що знав — ти заперечуватимеш! — Тільки посмій завтра поїхати з дому. Назад можеш не повертатись. Я подам на роз лучення! Чоловік на ультиматум дружини лише засміявся. Вранці Борис таки поїхав на зустріч із друзями.

КІНЕЦЬ.