Моїм батькам ще не так багато років. Мамі 58, а батькові – 64. Але варто мені прийти до них у гості, як вони починають свої натяки щодо того, що я зобов’язана доглядати їх у старості.

Справа в тому, що вони категорично проти бачити у себе вдома мого брата з невісткою, тож вся надія лише на мене. Іноді у мене складається враження, що вони якось схиблені на цій темі. Як же можна думати про лежачий спосіб життя, коли ти сповнений сил і енергії?

Але, з іншого боку, якщо все так, то чому обов’язки щодо догляду за батьками повинні лежати лише на плечах дочки? Тобто, на моїх плечах. Чому брат не повинен розділити зі мною цю долю?

Мама і на це має пояснення: я донька, і це мій прямий обов’язок – доглядати батьків у старості, мовляв, так було завжди. По-друге, у мами не склалися стосунки з дружиною мого брата Колі з першого дня.

Але до чого тут Коля? Зараз я не хочу сперечатися з батьками, оскільки чудово розумію, що це безглузде заняття. Коли настане час, тоді й думатимемо з братом, хто сидітиме з батьками.

Я поділилася своїми переживаннями із чоловіком, але він нічого не відповів. Справа в тому, що в нього теж літні батьки, і за ними доглядає тільки його сестра. Що за несправедливість?

КІНЕЦЬ.