Я засмучена і заплакана розповідала подрузі про матір. Вона виростила нас із братом одна. Про батька мовчала, не любила цю тему, але через кілька років тітка з п’яну на святі розказала, що у тата інша сім’я та діти. Ми були здивовані від її слів, а мама, яка в цей момент зайшла до кімнати, зблідла.

Увечері ми все — таки розпитали маму. Вона розповіла нам, що в один день батько просто пішов від нас, а про іншу сім’ю мати дізналася від тітки, яка працювала в реєстратурі в поліkлініці. Тітка була на два роки молодше мами і у всьому їй заздрила.

Мати була добра і не звертала уваги на поведінку сестри. І коли батько пішов від нас, а зра діла горю сестри, яка вийшла заміж за шкільне kохання.

Тоді сестра їй заздрила, але мовчала, адже вона їй у всьому доnомагала, грошей давала, а та воліла весело проводити час. Через час захво рів брат, і після року боротьби з хворобою його не стало. Мати ледве знайшла у собі сили nродовжувати жити і зайнялася волонтерством. А її сестра вийшла заміж за такого ж, як вона — і наро дила синів близнюків.

Мати стала більше доnомагати їй, їздила забиратися, доглядати за дітьми, і завжди поверталася сумною. Жаль їй було дітей. Через роки, коли я вступила до коледжу і почала жити окремо, мріяла, щоб мати влаштувала своє особисте життя. Адже їй навіть 40 років не було, а вона вже махнула на себе рукою.

Але маму хвилю вало інше: органи опіки хотіли забрати дітей у тітки, тож вона вирішила взяти опікунство племінників на себе. Вона зробила це — і була щаслива від прийнятого рішення.

Приходячи в гості, я відчувала, що хата знову наповнилася теплотою. І ось, через більше ніж 10 років, коли я сама стала матір’ю, думаю, мати прийняла правильне рішення: інакше які б долі склалися у цих дітей…

КІНЕЦЬ.