Наш син завжди був чемним та слухняним. Коли він був маленьким, то ми з дружиною просто не могли ним натішитись. А коли він почав говорити, то записували кожне його слово, як же він смішно перекручував слова. У нас навіть ще в його дитячому альбомі збереглися ці написи. Час від часу ми дістаємо альбом, читаємо та сміємося. Час дуже швидко пролетів та зараз Святославу уже двадцять років.

Разом із нами проживає моя мама, нещодавно її перевезли з села. Мамі потрібен щоденний догляд та їздити так часто змоги немає, тому ми вирішили, що так буде краще.

Останнім часом ми помітили, що син сильно змінився, наче подорослішав та став якимось серйозним. Святослав сказав, що йому дуже подобається одна дівчина та він хотів би нас з нею познайомити. Ми з дружиною були дуже раді за сина. Моя мама аж розплакалась, вона у мене дуже вразлива, пам’ятає сина ще маленьким та теж дивується як швидко він виріс.

Настав день знайомства, ми ретельно готувалися до приходу довгоочікуваної гості. Дружина увесь день готувала, я прибирав, а мама витирала пил. Святослав пішов зустрічати свою дівчину, а ми замерли в очікуванні. Ангеліна виявилася доволі милою дівчиною, була цікавим співрозмовником. Єдине, що мене бентежило, вона уникала погляду моєї мами, почувалася ніяково, коли мама у неї щось запитувала. Зустріч закінчилась дещо раніше, ніж ми очікували та Ангеліна сказала, що у неї з’явилися якісь термінові справи. Пішла не покуштувавши навіть торта.

Та, попри дивну поведінку дівчини сина, загальні враження від знайомства були позитивні.

Наступного дня мама покликала мене до себе в кімнату, сказала, що хоче мені про щось розповісти. Коли я зайшов, то мама попросила зачинити за собою двері, стала говорити пошепки. Сказала, що обличчя Ангеліни їй відразу здалося знайомим, проте вчора ввечері мама ніяк не могла згадати, де ж вона могла її раніше бачити. Лише зранку мама згадала, що Ангеліна разом зі своєю подругою ходили по їхньому селі та обманом виманювали у пенсіонерів гроші.

Вони представилися працівницями сільської ради та начебто збирали гроші на освітлення вулиці.
Згодом ці дівчата зникли, а освітлення на вулиці так і не провели. Коли жителі села пішли в сільську раду, з’ясувалося, що там ніколи не працювали ці молоді дівчата.

Ось тепер я не знаю, що робити з отриманою інформацією.

КІНЕЦЬ.