Якось ми з подругами зібралися в черговий раз поділитися тим, про що чоловіку так просто не розповіси. Я довго чекала на цю зустріч, адже у мене є що розповісти. Мамі усього не розповідаю, адже вона у мене дуже вразлива, відразу починає про мене хвилюватися, а потім на емоціях починає телефонувати тому, хто мене образив та заступатися за мене.

Коли я вийшла заміж, мама сказала, що тепер чоловік моя підтримка та опора та він буде на моєму боці у разі чого, а я на його. Ага, якби ж її слова втілилися в життя. Насправді ж все не так.

Спиратися на Антона – це все одно, що спиратися на повітря, а коли на його бік стає ще і його мама, то сили зовсім нерівні.

Ось нещодавно його мама Катерина Павлівна попросила у нього гроші на ремонт своєї квартири. То він вирішив віддати їй ті гроші, які ми відкладали на автомобіль! Найцікавіше, що ми з ним вдома уже обговорили це питання та я переконала чоловіка, що автомобіль нам потрібніший та користі від нього буде більше і нам, і Катерині Павлівні. Говорили-балакали, сіли й заплакали…

Як прийшли до свекрухи в гості та вона поплакалась йому, що у неї вдома, бачите, штукатурка вже сиплеться, то він відразу змінив свою думку. Тепер вважає, що ми повинні віддати гроші.

Ну як, скажіть, бути з таким чоловіком? Він жаліє свою маму, каже, що він її єдина підтримка та опора. А хто ж тоді моя підтримка та опора? Я сама за себе виходить, так? То навіщо мені такий чоловік?

Сіла з подругами, обговорила це питання, вилила душу. Трішки легше стало. Прийшла додому, а вдома чоловіка немає, поїхав до мами вкручувати лампочку в люстру.

Я взяла гроші, які ми разом відкладали на автомобіль, розділила їх порівну, склала його речі та стала чекати свого благовірного додому.

Нарешті мамина бубочка прийшла додому, він не знав, що його чекає розмова, яка йому точно не сподобається. Я сказала Антону все, віддала йому його частину грошей, хай робить з ними що хоче, от переїде назад під мамину спідницю, зробить їй ремонт, та хай живуть собі удвох та тішаться, раз йому мама дорожча за усе.

КІНЕЦЬ.