Я знала, що свекруха у мене загадка і сюрприз, але щоб дістати за тиждень сусідів на дачі, треба мати великий талант. Я з першої нашої зустрічі зрозуміла, що свекруха та ще особа. Вона з таких, які можуть дозволити собі зробити всяке зло, якщо будуть ображені.

А вона ображалася на все поспіль, тому після першого року спільного життя я почала дистанціюватися від неї. Намагалася звести наше спілкування до мінімуму, або взагалі ігнорувала. Я вважала, що краще вона ображатиметься через те, що я ігнорую її, ніж через іншу причину.

Хоч так я менше нер вів витрачу. Я не розумію, як її терпіли її чоловік, свекруха та син. Ось мені важко це дається, а наших сусідів вона довела до холодної війни лише за тиждень. Свекруха навесні пішла на пенсію і незабаром заявила, що їй душно у місті, було б добре пожити на дачі влітку.

Ми на дачі бували лише у вихідні, тому що звідти важко дістатися до роботи. Чоловік знав, що ми зі свекрухою не знаходимо спільної мови, тому придумав такий варіант вирішення nроблеми. Свекруха житиме там у будні, а ми у вихідні. Так у нас був би шанс навіть не перетинатися. Найближчого понеділка свекруха переїхала на дачу. Це були перші та останні п’ять днів, що вона провела там.

У п’ятницю ввечері ми поїхали туди. Поки чоловік відвіз маму додому, я вирішила зайти до наших сусідів. Це літня пара, яка стала нашими друзями. Ми часто проводимо час разом, коли знаходимося на дачі, снідаємо разом, п’ємо чай, каву, чоловік доnомагає їм з чимось, вони нам.

За нашої відсутності вони стежать за нашою ділянкою, а ми іноді привозимо їм продукти з міста. Загалом, я зайшла до них, вони привіталися зі мною і не змогли стримати своє невдоволення. Виявилося, першого ж дня зранку свекруха на всю гучність увімкнула радіо і перебудила всіх сусідів.

Коли наші сусіди посkаржилися, свекруха, як на зло, зробила голосніше. У свекрухи є така звичка включити радіо і телевізор на всю гучність, а потім ходити вдома і репетувати, оскільки тільки так можна почути один одного в таких умовах. Увечері свекруха пішла до сусідів у гості, мовляв, на чай, а її ніхто не запрошував після всього. За парканом також nродовжувало грати радіо, і сусіди ввічливо попросили їй покинути їхню ділянку.

Вона повернулася і вирішила наробити гидоти. Вона почала псувати їм майно, сипати через паркан сміття тощо. Я стояла, слухала та горіла від сорому. Я попросила у сусідів вибачення та запевнила, що більше свекруха не приїде на дачу. Чоловік теж був осормлений, коли я розповіла, чим займалася його мати у нас. Він навіть був розчарований. Водночас вирішили, що цього більше не має повторитись. Чоловік також вибачився перед сусідами, а своїй мамі він уже вкотре відмовляє, але та nродовжує рватися на дачу.

КІНЕЦЬ.