З Миколою ми товаришуємо ще з першого класу. Разом і до школи ходили, і сиділи за одною партою. І був надзвичайно хорошим він парубком. Щоправда, одна вагома негативна риса його характеру мене страшенно дратувала. Коля аж надто любив хвалитися. Навіть тоді, коли не було чим.
З Миколою ми товаришуємо ще з першого класу. Разом і до школи ходили, і сиділи за одною партою. І був надзвичайно хорошим він парубком. Щоправда, одна вагома негативна риса його характеру мене страшенно дратувала. Коля аж надто любив хвалитися. Навіть тоді, коли не було чим.
Але це ще треба вміти говорити все це з такою впевненістю та гордістю, щоб повірили навіть ті, хто знає, що це неправда. Ще в старших класах він мало не кожен день говорив, що скоро відкриє свій бізнес і буде неймовірно успішним.
Минули роки, тато колишнього однокласника відійшов у вічність, матір єдина пропадала постійно на роботах, та заробляла стільки, що ледве зводили кінці з кінцями, а син і далі ходив всім розказував про бізнес та справи.
Потім наше спілкування майже припинилося. Не знаю, чому так склалось. Можливо, через те, що у мене з’явилась сім’я і вже просто не було часу на гулянки. Потім я й захотів дізнатися, як справи у давнього друга, та ніхто із спільних знайомих не міг мені нічого розказати, адже Коля із своєю сім’єю давно виїхав.
Ось одного літа ми з дружиною та дітьми вирішили поїхати у відпустку до гір. Майже біля місця призначення щось у автомобілі почало стукати. Сам я боявся лізти до двигуна, щоб не наробити там біди. Тому заїхав до найближчого сервісу обслуговування автомобілів.
І на порозі зустрів мене дуже знайомих чоловік. Так, це був Микола. Ми були шалено раді бачити один одного. Поговорили коротко про життя, а тоді про машину. Увечері все мало бути готово, тож за рекомендацією друга ми поїхали до готелю, а ввечері за нами мав приїхати давній друг, щоб показати визначні місця міста.
Я був радий, що Коля чимось займався, мав талант до ремонту техніки. Думаю, що такий тип роботи й непоганий заробіток приносить.
Увечері за нами заїхав Микола на дорогій іномарці. Як виявилось, мережа таких СТО у різних точках країни належить йому. А сам він просто любить вийти на роботу, допомогти хлопцям, позайматись улюбленою справою.
От вам і парадокс про мрійника, який втілив всі свої вихваляння в життя. Напевно, він достатньо робив для того, аби стати тим, ким він є. Та в будь-якому випадку я радий за нього.
КІНЕЦЬ.