Свекруха Любов Сергіївна не давала нам спокою: -Навіщо Вам куnувати квартиру? Це ж іпотека! Стільки витрат! Моя квартира є! Начебто справу говорила. У неї була простора дача, де вона й жила цілий рік.

А квартира порожня — вона нам її і запропонувала! Звичайно ж, була в неї умова. Вона віддає нам цю квартиру, а ми забезпечуємо її всім необхідним: продуктами, ліkами, відвозимо до міста, коли їй потрібно. Так і вчинили. Незабаром у нас з’явилася дитина.

Свекруха всіх нас прописала у своїй квартирі. Продукти вона сама вибирала, ми оплачували та відправляли їй з доставкою. Через 3 роки наро дилася ще й донька. І тут дзвінок від свекрухи: -Рідні мої, вибачте. Але мені потрібна квартира. Тож – з’їжджайте. Я не могла стримати слі з.

Двоє маленьких дітей, взагалі жодних заощаджень – і отак одразу? Опинитись на вулиці? Я розповіла все чоловікові, але він не повірив. Сказав, що наступного дня з’їздить поговорити з матір’ю. Так і вчинив. І що з’ясувалося? У свекрухи з’явився чоловік – молодший за неї років на 20.

Начебто десь працював, але нічого конкретного не розповідав. Це він запропонував виселити нас — а квартиру здавати в оренду. У нас було кілька варіантів: можна було винайняти квартиру, або поїхати до моїх батьків. Але й кидати свекруху напризволяще ми теж не хотіли.

Домовилися з нею, що зніматиме цю ж квартиру. Вона погодилася. Ми скористалися цією ситуацією і стали частіше приїжджати до неї в гості. Вирішили тримати цього «залицяльника» під контролем. Свекруха поруч із ним справді розквітала, але ми розуміємо, навіщо він з’явився в її житті. Око з нього спускати не будемо.

КІНЕЦЬ.