Оля готова була вийти на вулицю. Весілля грали в заміському будинку батьків та реєстрацію планували провести там же. Але проблема була в тому, що ніхто не міг знайти нареченого прямо перед подією. — Тату, що означає, Сергія нема? — Запитала Ольга.

— Вже через півгодини нам потрібно в РАГС, а нареченого ніхто не може знайти? Дівчина глянула на друзів нареченого: – Де ваш друг? – злобно запитала вона. — З ним прийшла поговорити якась жінка, ваша родичка. І вони пішли разом, — сказав Кирило. Оля піднялася сходами до будинку.

І стала заглядати в кожну кімнату. Відкривши двері в спальню батьків, дівчина завмерла від несподіванки. На широкому ліжку лежали її майбутній чоловік і тітка Алла.

Батькова рідна сестра. Оля не знала, що їй робити і що сказати. Вона кілька секунд просто дивилася на них, а потім мовчки розвернулася і побігла в свою кімнату. Вона переодяглася і викинула весільну сукню. В коридорі вона побачила батьків і Сергія з Аллою.

— Дочка, що відбувається? Чому ти в такому вигляді? – запитав батько Олі. — А ти? — він повернувся до Сергія, — де ти, гад, пропадав? – А він був зайнятий, – з сарказмом сказала Оля, — з твоєю сестрою. До речі, у вашій же з мамою спальні. Батько дівчини влаштував сестрі скандал.

— Свято повністю ваше, — посміхнулася Оля. — Хочете, тьотя Алла, можете самі за нього вийти заміж. Оля не хотіла більше нічого слухати. Вона швидко пішла до виходу. На ґанку стояв Кирило. — Забрати тебе звідси? — запитав хлопець. Оля кивнула. — Відвези мене куди-нибудь, де можна повеселитися.

Може, в нічний клуб? Вранці дівчина ледве відкрила очі. Вона почула басистий чоловічий голос. Дівчина нічого не пам’ятала. — Загалом, ми приїхали в клуб. Я й оком не встиг моргнути, — розповів їй Кирило, — як тебе понесло. Потім я відвів тебе в машину і привіз сюди. Ти заснула ще в машині.

Я, як джентльмен поступився тобі постіль. А сам спав на дивані. От і все. Сніданок пройшов в тиші. — У мене є одна пропозиція. Я на наступному тижні їду. У село. Мені там бабуся будинок залишила. Я влаштувався туди працювати. Поїхали зі мною. Там якраз вчителя в місцеву школу потрібні. — Я поїду, — не думаючи, відповіла Оля.

КІНЕЦЬ.