Я старша за свою сестру на 11 років. Мені зараз 33, їй – 22. Ми ніколи не мали теплих стосунків. Можливо, давалася взнаки різниця у віці. Скажу одразу – ми є зведеними сестрами. Рідні ми лише по мамі. Вітчим мене ніколи не любив. Більше того, влаштував грандіозне свято, коли я вирішила з’їхати від них.

Переїхавши до міста, я познайомилася зі своїм чоловіком. Сестра з батьками залишилася у селі. Мій шлюб виявився невдалим. Якось чоловік заявив, що кидає нас. Дочка та іпотека впали на мої тендітні плечі. Аліментів чекати не було сенсу, тому я знайшла роботу.

Проб лема полягала лише в тому, що доньці на той момент було всього півтора роки, і до садка довелося б чекати ще досить тривалий час. На маму сподіватися було безглуздо, тож я найняла няню. Якось видерлася. Нещодавно мені зателефонувала мама. Через хвилину після початку нашої розмови вона заговорила про Сашу – мою сестру.

Говорила, мовляв, дівчинка відучилася, але знайти роботу у нашому селі зараз просто неможливо. Тому вона просила взяти сестру до себе на якийсь час, поки вона не знайде роботу і не зніматиме собі квартиру. Відмовити мамі я не могла. Саша приїхала, і стала з першого ж дня вдавати, що шукає роботу.

Але коли я йшла на роботу, Саша ще спала. Поверталася – вона вже була вдома. Гроші сестри закінчилися за 2 тижні, тому годувати її доводилося мені. Щодо побуту, то тут жодних проблем не було: Саша прибирала за собою, не розводила бардака.

Коли моя донька трохи захворіла, я запропонувала Саші такий варіант: вона сидітиме з моєю дитиною як нянька, а я даватиму їй гроші на кишенькові витра ти. Сестра погодилася; перші два тижні пройшли добре. Але незабаром почалися nроблеми: я поверталася додому і бачила, що Саша не прибиралася у квартирі.

Доводила вона це тим, що моя донька не злазить з її рук. Одного разу я повернулася додому трохи раніше, ніж звичайно – і побачила, що Саші немає вдома. Зате моя донька була у своїй кімнаті – надривалася від плачу, лежачи у своєму ліжечку. Вона була вся мокра. Вирішила не дзвонити Саші, а просто подивитися, через скільки вона повернеться. Повернулася вона за дві години. Звичайно, дуже здивувалася, побачивши мене вдома.

Судячи з пакетів у її руках, вона ходила магазинами і накупила собі одягу. Сказала, що відлучилася лише на пару хвилин, поки донька спала. Я вигнала її із квартири з пакетами в руках. Через 15 хвилин зателефонувала мама і сказала, що я знову дарма паніку навела. Але я їй відповіла, що з дитиною могло статися все, що вгодно, і більше ноги її дочки у моїй квартирі не буде. Зібрала всі речі Саші, виставила їх за двері. Відключила телефон, і більше спілкуватися із сестрою та мамою я не збираюся.a

КІНЕЦЬ.