Мої батьки були незаможними людьми. Часто траплялося, що кінці з кінцями зводили. Жили, як-то кажуть, від зарплатні до зарплатні. Та ми з моїм молодшим братом Володею ніколи не скаржилися на життя. Нас цілком усе задовольняло. Ми підтримували один одного, у нас була постійна взаємодопомога. Брат ділився зі мною своїми таємницями та радився щодо дівчат. Я теж довіряв йому секрети.

Потім я вступив до коледжу. У батьків не було коштів, щоб оплачувати моє навчання. Тому я не зміг отримати професію, про яку мріяв. Однак це мене не засмучувало. Я був упевнений, що досягну своєї мети.

У місті, де я навчався, познайомився з Оленою. Ми довго зустрічалися, а тоді я запропонував їй одружитися. Весілля було скромним. У нас не було грошей на великий бенкет. Тому ми просто тихенько розписалися і все.

Далі ми з Оленою знайшли хорошу роботу. Тому вирішили не скитатися по чужих квартирах та без вагань придбали власне житло. Однак для цього нам знадобилося влізти в кредит. З розрахунком, що ми й так будемо з дружиною працювати, нам доведеться виплачувати борг приблизно шість років.

Мій брат Володя отримав гідну освіту. Батьки знайшли кошти, щоб оплатити йому навчання. Я не гнівався через це на брата. Добре, хоч йому пощастило. Хоча я пригадував, що завжди, коли ми з батьками йшли до магазину – молодшому брату купували усе, що він просив. Однак на мене грошей їм ніколи не вистачало.

А потім брат знайшов дівчину та вирішив одружитися. Батьки цього разу теж знайшли можливість влаштувати Володі розкішне весілля та бенкет. Через декілька місяців його дружина Мар’яна вже була вагітною. Батьки дуже раділи цій звістці.

Володя зі своєю дружиною жили в орендованій квартирі. Навіть не намагалися зробити щось для покращення свого становища. Брат лише плакався, що йому постійно коштів не вистачає.

У мами був ювілей. Ми повинні були зібратися в сімейному колі, щоб відсвяткувати цю подію. Все було щиро та гармонійно, як колись, у дитинстві. А коли гості розійшлися, батьки попросили нас з братом залишитися.

Коли я і Володя були наодинці з батьками, вони нам повідомили, що назбирали певну суму грошей. Тому хочуть нам допомогти з братом матеріально. Звісно, ми зраділи такому сюрпризу від родичів.

Однак потім я був розчарований. Виявилося, що батьки дали Володі утричі більше грошей, ніж мені. Я запитав: “Чому такий поділ?”. На це батьки знайшли відразу декілька відповідей. По-перше, Володя ж молодшенький, тільки влаштовується в житті. По-друге, я маю своє житло, а у брата власної квартири немає. По-третє, Мар’яна вагітна і тому їхній сім’ї треба зараз гроші.

Звісно, а мені виплачувати борг щонайменше шість років – то це моїх батьків не цікавить? Я образився через це та пішов геть. Тепер з батьками та братом я зустрічаюся рідко. Вважаю, що мати й тато все життя ставилися до мене нечесно. А тоді вже просто перейшли межу цієї несправедливості.

КІНЕЦЬ.