Я виросла у великій сім’ї – нас у батьків троє. Я наймолодша із трьох сестер. Старші вже повиходили заміж та живуть окремо зі своїми сім’ями. А я поки мешкаю з батьками.

Наші мама й тато вже на пенсії та ніде не працюють. Вони займаються домашнім господарством, мають невелику земельну ділянку, яка час від часу приносить якісь гроші. Ось так і живемо.

Батьки дуже тішаться, коли старші діти навідуються до нас у гості й приводять онуків. Але приїздять вони не часто. Кожного разу ми готуємося до їх приїзду, як до свята. Завжди готуємо багато смачних страв, мама пече пироги. А коли вони їдуть додому, то додатково даємо їм цілі торби смаколиків.

Я не скупа й не шкодую для родичів городини й консервації. Але я цілий сезон важко працюю, допомагаючи батькам на городі. Потім з мамою робимо заготовки на зиму. Це важко підрахувати, скільки додаткових коштів треба, щоб те все зварити й закрити.

А мої сестри після того, як вийшли заміж, ще жодного разу не приїхали, щоб допомогти. Вони й так знають, що коли завітають у гості, батьки віддадуть їм усе найкраще.

Та діло тут не так у грошах, як у важкій праці. Роботи в полі з кожним роком додається. Адже батьки не молодшають, з віком у них стає менше сил, а це значить, що все лягає на мої плечі. Сестри могли б хоч інколи приїжджати, щоб допомогти, бо ж я теж на роботу ходжу. А так, гостюють лише у вихідні, або на свята, коли знають, що нічого робити не будуть.

Я на відміну від них, не маю на кого покластись. І щоб забезпечити себе та старих батьків, працюю цілий тиждень. А увечері, замість того, щоб відпочивати після робочого дня, він у мене продовжується, тільки вже на полі. Я з нетерпінням чекаю неділі, щоб нарешті відпочити й посидіти у спокої. Але це неможливо. Батьки починають скаржитись, як їм важко, тому встаю і йду допомагати. А сестрам байдуже!

Недавно приїхала найстарша з чоловіком та дітьми. Я цілий день провела біля плити, готуючи обід. Малі бешкетували, перевертали все в домі з ніг на голову, у той час їх батьки лежали на канапі перед телевізором, кожен у своєму смартфоні. Мама помітила, що я вже на грані, але спинила мене за крок до скандалу, наказавши не здіймати в домі бучу, бо вони все ж таки гості.

Ми пообідали, поспілкувались і мама дістала торбу із домашніми продуктами, які я туди склала. Валя заглянула всередину й обурилась:

– Не треба нам давати те, що ми не їмо. Покладіть краще огірків маринованих та більше яєць.

Мама почала все викладати з тієї торби й пішла до підвалу по те, що замовила старша донька. І це не перший подібний випадок. Це у нашій сім’ї норма. Я розумію, що мама хоче вгодити дітям, але ті діти повинні бути вдячні, а не перебирати, як на базарі. Якщо батьки не хочуть, то я поговорю із сестрами сама. Навчу їх цінувати чужий труд..

КІНЕЦЬ.