Коли я була молода, то припустилася однієї поширеної помилки.

Ми побралися в досить молодому віці. Денису було двадцять, коли він освідчився мені у коханні і запропонував одружитися. Я тільки закінчила юридичний коледж. Влаштувалася на низькооплачувану роботу. Денис навчався у виші та паралельно працював у ресторані офіціантом.

Орендувати житло ми не мали змоги, тому вирішили жити з батьками Дениса. Вони радо прийняли нас. Здавалося, все було добре, але не довго.

Моя свекруха частенько докучала мені порожніми балачками. Вона могла розбудити мене о третій ночі, адже їй терміново треба щось мені розповісти. Я серйозно. Людина піднімала мене на ноги посеред ночі, бо вона щось пригадала. Нічого серйозного свекруха не говорила. Ділилася своїми переживання стосовно моєї майбутньої вагітності.

Я сонна, ледь кліпала очима, поки свекруха тарахкотіла.

• Якщо ти завагітнієш, то місця в квартирі буде мало. Треба ж дитині окрему кімнату виділити. А коляска? Також багато місця займає! А! Слухай! Згадала! В моєї подруги Нінки є багато старих дитячих речей. Я попрошу в неї, щоб вона завтра їх тобі принесла!

Денис бачив ненормальну поведінку своєї матері. Він намагався делікатно пояснити їй, чому не треба будити мене посеред ночі і забивати голову непотрібною інформацією. Свекруха нічого не чула. Вона вдавала, ніби нічого такого не робить.

• Синку, та як я можу працюючу людину будити посеред ночі?! Я що, несповна розуму?! – Щиро дивувалася свекруха.

Труднощі лише починалися. Через місяць-другий, свекруха вирішила перекласти на мене всю працю в домі. Я мала доглядати і її, і свекра, і свого чоловіка. Всім приготуй, за всіма прибери, після всіх випери. Я не встигала геть нічого. Не мала жодної вільної хвилинки. Не забувайте, що в той самий час, мене будили в два-три ночі, щоб «поговорити по душам».

Все закінчилося моєю істерикою. Чоловік дуже довго слухав мій плач та крики. Я ніяк не могла заспокоїтися. Бачила один вихід – їхати до мами. Нехай Денис сам живе зі своєю дивною матір’ю.

Я правда поїхала до себе додому. Мама радо прийняла мене, але нічого не питала. Бачила, їй конче кортить все дізнатися. Однак, мама тримала думки при собі. Не хотіла лізти в наші з Денисом стосунки.

В голові було багато думок. Вони надокучали, як мухи. Я постійно прокручувала у своїх фантазіях наше з Денисом розлучення. Уявляла, як мені буде погано без нього. Горювала, що ми не мали достатньо коштів, аби жити окремо. День перетікав у вечір. Від Дениса не було жодної вісточки. Спати лягла з важким серцем та головним болем.

О шостій ранку приїхав Денис з валізами. Я втратила дар мови, коли його побачила.

• Ти мої речі привіз? – Самим лише губами, сказала я.

Денис похитав головою.

• Я привіз тобі порожні валізи, щоб ти забрала від мами свої речі. Ми їдемо на нашу квартиру.
• Куди? – Здивувалася я.
• Мій друг здає квартиру, яка дісталася йому від бабусі. Спеціально для мене, він скинув ціну втричі. Тепер ми будемо жити окремо, кохана. Тебе більше ніхто не буде чіпати.

Денис усміхнувся неймовірно гарною посмішкою. Від неї по всьому моєму тілу розлилося тепло. Я кинулася йому в обійми.

• Люба, розумієш, моя мама поставила мене в не зручне становище. – Раптом заговорив Денис. – Вона вимагала, щоб ми жили з нею, інакше вона залишить мене без спадщини. Не розумію, навіщо це їй. Тільки не хвилюйся! Все буде добре. Зараз вона не в надто граному настрої, але то не буде тривати вічно. Ми молода сім’я. Нам потрібно жити окремо, без маминих вказівок. Скоро вона це зрозуміє і забере свої слова назад.
• А вона щось казала?..

Денис зморщив носа, від невдоволення.

• Давай забудемо про все, що було. Потрібно жити своїм життям.

Після того, як ми переїхали від Денисених батьків, наші стосунки покращилися. Незабаром, я завагітніла, а свекруха правда швидко відійшла. Через чотири дні прибігла в гості. Принесла нові рушники та електричного чайника – подарунок на новосілля. Поводилася чемно. Допомагала готувати та прибирати.

Добре, що ми стали жити окремо. Напевне, тільки тоді свекруха зрозуміла, що ми дорослі люди і окрема сім’я.

КІНЕЦЬ.