Мене звати Вадим. У свої 35 років я досягнув чимало, принаймні я так думав. У мене була чудова родина. Кохана дружина Міла та маленький син Денис. З Мілою ми познайомились в університеті. Прозустрічались рік, а потім одружились. Спочатку ми вирішили пожити для себе. Багато подорожували, насолоджувались нашим коханням.

Мої батьки подарували нам квартиру, тому ми мали де жити. У нас все було чудово, ми кохали одне одного. Я працював в логістичній фірмі. А Міла все шукала себе, після закінчення філологічного факультету, все не могла знайти роботу мрії. А я і не наполягав.

Кохану дружину я вирішив забезпечувати самостійно. Вранці  я працював в логістичній фірмі, а ввечері періодично таксував. Потрібно було крутитись, адже моя Міла очікувала на первістка. Я дуже хотів дітей, і був щасливий.

Незабаром у нас народився Дениско. Хресним батьком ми попросили стати мого друга дитинства, Олега. Хресною мамою стала  рідна сестра Міли -Діана. Ми були щасливими батьками. Виховували сина, влаштовували сімейні вечері. Зустрічались з кумами, як усі нормальні люди. 

З роботою у мене теж все складалось якнайкраще. Мені запропонували очолити філію нашої фірми в іншому місті. Я часто став їздити у відрядження. Бувало, що мене не було вдома по 2 тижні. Весь цей час я щодня дзвонив дружині по відеодзвінку. Не хотів пропустити, як росте мій син.

Я знав, що періодично нашого Дениска приходить провідати його хресний. Я до цього ставився нормально. Дружині я довіряв, а дарма. Одного разу, коли я подзвонив до дружини на Вайбер, помітив її дивну поведінку.

Міла відводила погляд, і була якась чужа. Я вирішив зробити дружині сюрприз,  приїхати додому на 3 дні раніше. Купив для сина цілий пакет іграшок та дитячого харчування. Купив букет квітів та замовив суші. Вже було пізно, я відмикнув двері своїм ключем, зайшов у коридор. В квартирі було тихо…

Я зайшов у спальню, і оторопів:

Моя Міла лежала в обіймах нашого кума! Як в дешевому газетному анекдоті!

Я розбудив голубків. Куму добряче нач истив обличчя, а Мілу з сином відправив до батьків. Ніколи її не пробачу! Тільки сина шкода. Як виросте-все йому поясню…

КІНЕЦЬ.