Якось на сайті знайомств у мене зав’язалося листування з одним, як я тоді ще вважала, цікавим чоловіком. Як це зазвичай буває, ми почали розпитувати один про одного: чи був у минулому шлюб, хто ким працює, хобі, улюблені фільми і т. д.

Коли мова зайшла про дітей, мій новий знайомий сказав, що у нього немає та його не цікавить жінка “з причепом”. Я тоді ще перепитала “з яким таким причепом, ти що, автомобіль обираєш чи плануєш стосунки з жінкою”. На що мій знайомий з інтернету відповів, що під словом “причеп” він має на увазі дитину від попереднього шлюбу.

Це ввело мене в стан шоку, адже як так можна говорити про живу людину, тим більше про дитину, яка ні в чому не винна. Так, можливо, її мама помилилася у виборі чоловіка, можливо поспішила від нього завагітніти. Проте не всі чоловіки відразу показують своє справжнє обличчя.

Думка про мого співрозмовника у мене різко змінилася та я відповіла йому, що у мене двоє дітей, на що він пожартував, що йому терміново потрібні права на причеп.

Це остаточно вивело мене із себе та я написала йому, що діти – це не причеп, а щастя та якщо він у свої сорок років намагається знайти собі жінку без дітей, то хай спочатку погляне на себе в дзеркало, а потім в гаманець та лише після того складає сам про себе враження.

Та мені й моїм дітям не потрібний чоловік, який вважає їх предметом. Тим, що заважає.

Я не стала відправляти йому це повідомлення, а лише побажала успіхів у пошуках.

КІНЕЦЬ.