Дружина вискочила в маrазин, телефон залишила вдома. Я ніколи не беру речі дружини без дозволу, аж тут задзвонив телефон та на екрані висвітилось ім’я того, хто телефонує: “Саша”

Зміни в поведінці дружини відбулися нещодавно та різко. Я відразу запідозрив, що щось тут не так. Тим більше, що ми з Оксаною уже понад десять років у шлюбі.

Оксана завжди була спокійною та врівноваженою жінкою, я ніколи не чув, щоб вона кричала. До останнього часу.

Між нами проскочив холодок, дружина стала замкненою в собі, ми все менше спілкувалися. На запитання що трапилося вона лише мовчала, наче води в рот набрала.

Моя сестра працює з Оксаною на одній роботі та я від неї дізнався, що там у дружини все добре, навіть дуже.

Все змінив один телефонний дзвінок. Дружина вискочила в магазин, телефон залишила вдома. Я ніколи не беру речі дружини без дозволу, аж тут задзвонив телефон та на екрані висвітилось ім’я того, хто телефонує: “Саша”.

Я подумав, що справа термінова, може, хтось з роботи телефонує, підняв слухавку, представився та запитав, що передати дружині.

– То ти чоловік Оксани. Зрозуміло. Знаєш, хто я? – почув я у слухавці.

– Можу тільки здогадуватися, – іронічно відповів я, – дати Оксані слухавку?

– Ні, я давно хотів з тобою поговорити. Мені завжди було цікаво з тобою познайомитися. Ми з Оксаною давно разом та я її влаштовую в усьому. Вона каже, що я кращий, ніж ти, якщо ти розумієш про що я. У нас все серйозно. Та вона все вагалась розповісти тобі про мене.

На слух моєму співрозмовнику було років двадцять-двадцять п’ять. Чомусь я не сприйняв його слова серйозно, бо співрозмовник мені здався безхарактерним боягузом, який лише по телефону може розмовляти, а якби я зустрів його наживо, то він був би не таким сміливим.

Я просто поклав слухавку та не став робити поспішних висновків. Пішов займатися своїми справами. Мені було цікаво як дружина буде переді мною виправдовуватися.

Згодом повернулася Оксана, миттєво побігла до телефона, зблідла та згодом заспокоїлась та лягла спати.

Наступного дня дружина не затрималась на роботі. Вона прожогом заскочила на кухню та почала переді мною виправдовуватися:

Ти все неправильно зрозумів, Олександр – це мій колега по роботі, він вирішив усім розповісти, що у нас щось було. Цей шахрай знає, що я можу допомогти йому просунутись по кар’єрних сходах, все, що він сказав тобі неправда.

Я просто кивнув у відповідь, віддав Оксані її зібрані речі та посадив у таксі.

КІНЕЦЬ.