Зовсім нещодавно я влаштувався на роботу. Робота моєї мрії. Навіть не очікував, що мені так пощастить. Та ще й зарплата пристойна. Тепер я зможу придбати планшет, про який мріяв. Я працюю торговим представником та мені потрібний він для того, щоб презентувати товар. Поки мені видали робочий, але він дуже старий та постійно вимикається. Тож з першої своєї зарплати я взяв планшет на виплат.

Відразу придбати мені не вдалося, адже потрібно було залишити гроші на прожиття. Якось мій шлях пролягав через парк, мені хтось зателефонував та я зупинився біля лавки, щоб спокійно порозмовляти. Поклав планшет на лавку та забув про нього. Певно, ще не звик до того, що він у мене є.

Закінчивши розмову, пішов далі по своїх справах. Оговтався лише на виході із парку та повернувся, щоб знайти загублену річ з надією, що його ніхто ще не привласнив собі. Було б образливо платити платежі за річ, якою я більше не користуюся.

В голові крутилися різні сценарії про те, що я робитиму, якщо його не знайду. Аж раптом побачив, як назустріч мені йде безхатько та тримає в руках мій планшет.

– Я бачив, що ти залишив його на лавці, та почав розмовляти по телефону, а коли я закінчив свої справи, то побачив, що ти ж пішов та залишив планшет на лавці, – сказав Микола.

Закінчивши говорити, мій новий знайомий віддав мені планшет. Я був вражений його вчинком. Адже Микола міг продати планшет за хороші гроші, він майже новий, проте безхатько цього не зробив, а вчинив по совісті.

Я щиро подякував за те, що чоловік віддав мені таку бажану річ, нагодував безхатька в місцевому кафе та купив йому продуктів.

КІНЕЦЬ.