Кожного дня ми з моїм чотири місячним синочком прогулюємося у парку. Там є чудова стрімка річка. Якою б не була погода, дитині потрібне свіже повітря. Цього разу наша прогулянка була такою, що я запам’ятала її на все життя. Якби не один рибалка, то ця історія мала б трагічне закінчення.

Тарасу Михайловичу я буду вдячна до кінця життя, бо якби не його героїзм, то не знаю, що було б з моїм маленьким синочком.

В тож день була просто жахлива погода, лив дощ та земля під ногами була розмита. Разом із Михайликом я беру на прогулянку нашого собаку. Джессі породи спанієль та уже доросла собака. Чоловік у відрядженні, тому мені доводиться з нею гуляти.

Раптом у кущах щось зашаруділо та собака кинулась у бік, звідки долинав шум. Я не змогла її втримати, повідець вирвався у мене з рук, зачепивши при цьому коляску з дитиною. Я підковзнулась на вологій землі та впала у калюжу. Коли підвелася, побачила, що коляску з дитиною уже несе течією. Джессі стояла на березі та гавкала. Я неабияк перелякалася.

Добре, що Тарас Михайлович вчасно зорієнтувався та зловив коляску. Михайлик, на щастя, не постраждав, навіть не змок. Я швидко побігла на міст та миттєво побігла на другий берег, де була моя дитина з рятівником. Не знала, як йому і дякувати. Про всяк випадок ми поїхали до лікарні, щоб впевнитися, що з Михайликом усе добре.

Мій чоловік відразу повернувся з відрядження та щедро винагородив рятівника нашого сина.

КІНЕЦЬ.