Вчора увечері ми з братом вирішили нарешті зустрітися та пройтись вечірнім парком, поговорити про життя. Давненько вже не бачились. Раптом нашу розмову перервав гучний жіночий крик. Мій брат був прекрасним мужнім чоловіком, тому відразу кинувся на допомогу.

Мені ж він сказав стояти на місці і нікуди не сувати свій ніс. Та я, як справжня жінка, від цікавості і хвилювання за брата не могла встояти, тому тихенько попрямувала за ним. А раптом допомога потрібна буде? А раптом поліцію викликати? Чи, не дай Бог, швидку.

Коли я опинилась достатньо близько, то побачила пару з колясочкою. Жінка кричала, мов навіжена. А чоловік явно був не в тверезому стані і почав підн імати на неї р уку. Славко відразу кинувся до них та захистив незнайомку. Вони почали штовхати один одного. І я злякалась, тому відразу зателефонувала до поліції.

Коли поліцейський на іншому кінці слухавки сказав, що скоро будуть, я вимкнула дзвінок і автоматично почала знімати ситуацію на телефон. І вже за декілька хвилин правоохоронці були на місці.

Коли вони припинили сварку та запитали і жінки, у чому справа, то вона почала розповідати, що спокійно гуляла із чоловіком, а незнайомець (мій брат) без причини поліз до них. Сказати, що я була в шоці – не сказати нічого.

Поліцейські відразу почались садити Славка до службового авто. Та тут з’явилась я і показала відео, що зняла декілька хвилин тому. Так Святослава відпустили, а молоду пару забрали для вияснення обставин.

Після цього випадку я навіть не знаю, як можна допомагати незнайомим людям. Коли замість подяки тобі підкладають ось таку свиню.

КІНЕЦЬ.