Справа була в неділю. На мене найшло якесь »домогосподарське» натхнення. Закінчивши прибирати вітальню, я дісталася і нашої подружньої спальні. Коли складала шкарпетки чоловіка, під речами знайшла маленьку червону коробку. Відкриваю, а там золоте кільце.

Тут мене така агресивність накрила, що словами просто не передати. Артем мені ніколи подарунків не робив. Не знаю, чому, але так з самого початку у нас повелося. Ми разом уже років десять, я його добре знаю. Він людина практична і зовсім не романтик.

Я відразу вирішила, що він купив цю каблучку для іншої жінки. Мене почало бити від злості. Мені захотілося йому все зіпсувати, я дістала обручку з коробки, сховала в кишеню, а замість нєї туди поклала клубок волосся,

який дістала з пилососу. Наступні три дні я перебувала в дуже похмурому настрої. Весь час чекала, коли він виявить пропажу, щоб на нього накричати. Увечері третього дня ми вирушили до свекрухи на сімейне гуляння. Взагалі не було ніякого настрою, але свекруха у мене золота, мені не хотілося її засмучувати відмовою.

І ось у розпал вечора Артем встає з келихом у руці і починає говорити тост: -Дорогі, я хочу підняти цей келих на честь моєї дружини. Нещодавно я зрозумів, що за всі роки нашого життя не робив їй подарунків. Але моя дружина варта кращого, тому я вирішив це виправити. Під час його промови я спочатку зблідніла, а потім почервоніла, як помідор. Коли він дістає з кишені коробку, на мене взагалі

накочує паніка. Я спочатку навіть заплющила очі, представляючи ганьбу, яка нам має бути. А потім до мене доходить, що можна ще все запобігти. Я хапаю коробку. -Дякую, мій дорогий чоловік! Давай удома подивимося, що ти мені подарував. Усі, хто був там , заінтриговано дивляться.

-Ні, Ір, покажи, що там! -Не треба! Чоловік незрозуміло дивиться. Я його за руку потягла назовні. Вже коли ми залишилися одні, з соромом розповіла все, як є. Спочатку він дивився на мене як на ідіотку, а потім розреготався. -Ну ти даєш, Іро …

КІНЕЦЬ.