Нещодавно у мене завершилось навчання у медичному коледжі й мене з рештою студентів відправили проходити практику у місцевому будинку для пристарілих. Сказати чесно, спершу я був не в захваті від перспективи проводити день за доглядом літніх людей. Але незабаром мені стало зрозуміло, що такі будні можуть бути сповнені кумедними випадками та повчальними історіями.

Сидячи на лавці з навушниками, але не встигнувши увімкнути плеєр, я став свідком цікавого та курйозного діалогу.

– Ти впевнений, що він нас не чує?

– Сам поглянь, у нього навушники у вухах.

– Ти переконаний, що ніхто не зверне увагу, що я кудись зник?

– Все буде гаразд. Зараз я тебе проведу до місця, де сітка погано закріплена і можна пролізти через лазівку в огорожі. Якщо хтось спитає, я скажу, що ти пішов на процедури.

– Не впевнений, що мені в мої літа доречно бігати на побачення. Таке відчуття, ніби тікаю у самоволку в армії. А що як мене впіймають?

– Так і що? Ти ж старий дід. Вигадаєш щось. Скажеш, що не знаєш, як там опинився. Менше балакай і скажи щось недолуге. Найбільше, що тобі світить це додаткове обстеження та послідкують кілька днів за твоїм станом.

– Гаразд. Вирішено. Але ж як я на побачення без квітів піду?

– Тобі клумб мало по дорозі?

Щоб ви краще уявили усю кумедність ситуації, мушу зазначити, що цим дідусям вже за вісімдесят. Та я не міг дозволити старенькому таємно втекти із закладу, тому вирішив допомогти йому влаштувати побачення та підвіз його на зустріч на своїй машині. Чоловіки мають бути солідарні не залежно від віку. До того ж це так романтично.

КІНЕЦЬ.