Куди не піди, скрізь говорять про необхідність пільг та фінансової допомоги. Найбільше вимог чути від багатодітних сімей. Все можна зрозуміти – кожен може потрапити у непросту ситуацію та переживати складні часи. Але одне мені не в тямки – для чого народжувати стільки дітей, якщо не можеш їх гідно забезпечувати?!

Якщо з кимось говорю про це й пояснюю своє бачення ситуації, мене одразу називають бездушним та черствим, у якого зовсім немає співчуття до бідних діток та їх матері, яка не справляється з таким тягарем обов’язків. Кажуть, що як би я був жінкою, то розумів би їх краще. Але я маю однодумців і серед жінок.

От скажіть, невже це справедливо? Скільки ще часу ми будемо віддавати частину від заробленого важкою працею тим, хто може й потребує, але наперед головою не думає? Зараз не ті часи, що народивши від чоловіка дитину можна його цим утримати. Тоді для чого це все?

Кого мені справді шкода, то це тих дітей, батьки яких бездумно народили, а потім з раннього віку змушують заробляти собі на шматок хліба. Зазвичай, ці діти позбавлені дитинства та шансу на хорошу освіту. А все через те, що батьки у свій час думали лише про себе та власні потреби. З цими аргументами важко посперечатись.

Я за те, щоб кількість населення зростала, щоб на світ з’являлись нові життя. А до цього потрібно підходити відповідально та розважливо.

Народжуйте стільки дітей, скільки зможете прогодувати та матимете моральні сили, щоб їх виховати, тоді у вас будуть усі шанси дати їм гідне життя.

КІНЕЦЬ.