Батьки Сергія подарували нам на весілля квартиру. Так показово, перед усіма гостями на весіллі вручили нас ключі від квартири та сказали, що мої батьки зі своєї сторони мають зробити нам ремонт.

Сподіваються, що мої тато з мамою допоможуть зробити ремонт. Так буде справедливо. Так свекор заявив та поглянув на моїх батьків. Батько лише посміхнувся та сказав, що вони теж мають для нас подарунок, але якщо потрібно, то звичайно з ремонтом допоможуть.

Те, що батьки Сергія нам зроблять такий щедрий подарунок, я навіть не могла здогадуватися. Це було дуже доречно, ми переїхали в нове житло та почали робити там ремонт.

Мої батьки розуміються на ремонтах, адже самі його роблять у своєму домі, тож ми почали. Поки тривали ремонтні роботи, ми з Сергієм поки проживали у його батьків. Якось нам знадобилася Будинкова книга та Сергій сказав мені де вона лежить.

Так я дізнався, що квартира, яку нам буцімто подарували свекор зі свекрухою та в якій мої батьки роблять ремонт, насправді належить батьку Сергія. Спочатку я думала, що помилилася, переглянула ще раз, та з’ясувалося, що я все правильно зрозуміла. Ця новина мене неприємно вразила.

Саме сьогодні ми мали купувати будівельні матеріали. Не довго думаючи я зателефонувала до батьків та сказала призупинити ремонтні роботи, причину не озвучила, сказала, що потім уточню деталі та що продовжимо ремонт після того, як я розберуся.

Ввечері додому повернулися свекор зі свекрухою, я показала їм документ, який підтверджує власність свекра на квартиру та запитала:

– Що це значить?

– Документи на вашу квартиру, – спокійно відповів свекор.

– Скоріше за все на Вашу, чому тут написано, що власник Ви?

– А хто ж має бути її власником?

– Сергій.

– Тоді у разі розлучення ти зможеш претендувати на її частку.

– А це нічого, що ми щойно одружилися, а ви уже про наше розлучення думаєте? І чому в такому разі мої батьки повинні робити у ній ремонт? Квартира ж Ваша.

– Тату, – втрутився в розмову Сергій, – я ж казав тобі оформити квартиру на мене.

– То ти був в курсі та нічого мені не сказав?!

– Так, знав, але я не маю наміру з тобою розлучатися…

– Я не думала, що ви на таке здатні, ми почали наше подружнє життя з обману.

Я переїхала жити до батьків на деякий час. Подумаю, що далі робити. Невже так можна робити? Чи, можливо, так усі батьки роблять? Не знаю, що мені робити далі…

КІНЕЦЬ.