– Галька наша – дівка лінива. Нічого не хоче робити. Ніде не працює, а тільки по магазинам їздить. Не знаю, де вона гроші бере, бо завжди разнаряжена. І де Сашкові очі були коли її заміж брав? Хоч би з городом мені допоміг. Добре що наші місцеві мужики добрі, допомагають мені у всьому і грошей не беруть. А Саша зовсім розледачів як в місто поїхав, – жалілася баба Нюра сусідкам.

– Галька наша – дівка лінива. Нічого не хоче робити. Ніде не працює, а тільки по магазинам їздить. Не знаю, де вона гроші бере, бо завжди разнаряжена. І де Сашкові очі були коли її заміж брав? Хоч би з городом мені допоміг. Добре що наші місцеві мужики добрі, допомагають мені у всьому і грошей не беруть. А Саша зовсім розледачів як в місто поїхав, – жалілася баба Нюра сусідкам.

– Галька наша – дівка лінива. Нічого не хоче робити. Ніде не працює, а тільки по магазинам їздить. Не знаю, де вона гроші бере, бо завжди разнаряжена. І де Сашкові очі були коли її заміж брав? Хоча дівка вона красива. Та й Саша сам теж лінивий. Сидить цілий день вдома за комп’ютером. І на які гроші живуть?

Хоч би з городом мені допоміг. Добре що наші місцеві мужики добрі, допомагають мені у всьому і грошей не беруть. А Саша зовсім розледачів як в місто поїхав, – жалілася баба Нюра сусідкам.

А сусідкам шкода було бабу Нюру. Саша рідко приїжджає, говорить «нема коли”. Ну приїжджає іноді з молодою дружиною. Сам не хоче нічого робити, з місцевими домовляється, щоб город зорали, картоплю посадили, а потім ще підгорнути її. Або ще яку-небудь роботу виконали. А сам нічого не хоче робити, аж надто ледачий. І Галька, дружина його, приїде вся розфуфирена, гостинці привозить, посміхається. А сама все по телефону розмовляє. А всі справи доводиться бабі Нюрі самій робити.

А лінива Галька, вона ж Галина Павлівна, власниця свого бізнесу. У неї салон краси, ательє і магазин одягу. Вона весь день як білка в колесі, без відпустки і вихідних. Навіть якщо випадають вихідні, то вони їздять до свекрухи в село. До свекрухи Галина ставиться добре, поважає за працьовитість, та й шкодує її, що втомлюється сильно, а відпочинку собі не дає. Скільки не говорили їй, щоб садила трохи “для душі”, все одно засаджує всю ділянку.

А це 30 соток. Запропонували їй якось зробити зону відпочинку на одній половині ділянки, щоб були альтанка, мангал, гойдалка, басейн, клумби, лавки, але вона навідріз відмовилася. Сказала, що земля потрібна для того, щоб її обробляти, а не це ось все. Більше вони до цієї теми не поверталися, як то кажуть: “сам собі пан”. Нікуди не дінешся, мама Сашка.

А нероба Сашко працює програмістом. Веде кілька організацій віддалено, з періодичним виїздом на місце. Тільки для його мами це не професія, а баловство. Своїми “пустощами” він втілив мамину мрію, зробивши мансардний поверх з вікном на даху. Він мамі пропонував садити поменше, щоб навесні поменше викидати згнилих овочів, але мама не слухала його взагалі.

 Землю треба обробляти. Ну треба, так треба. Домовився з місцевими мужиками, щоб виконували роботу, яку мамі потрібно, а він заплатить. Місцевим добре, хоч якась робота і Сашкові добре, що менше буде хвилюватися за маму. Все таки мама.

І ось до вихідних наберуть Саша з Галею гостинців таких, яких в селі немає і приїжджають маму провідати. Заодно перевірити, як місцеві мужики по господарству мамі допомагали, та за роботу їм заплатити. Галя по дому допомагає, а Саша по господарству. А в городі нічого не роблять. Тому що ліниві)).

КІНЕЦЬ.