Чотири роки Інга намагалася відвадити чоловіка від «зеленого змія». Вона і розумні книжки читала йому, і вимовляла, і просила-переконувала, і до лікарів водила, і загрожувала роз лученням. Марно. Сергій не міг, чи не хотів порвати зі згубною звичкою. Зневірившись Інга подала на роз лучення.

Синові тоді щойно виповнилося п’ять років… Після роз лучення мати із сином живуть на зйомній квартирі. Інга працює, син ходить у садок, скоро піде до школи. З kолишньою свекрухою підтримуються дуже добрі стосунки. Та Інзі і з онуком доnомагає, і гроші підкидає за потреби. Інга і в шлюбі, і потім повністю ладнала зі Світланою Семенівною.

Сергій мешкає один. Після роз лучення свій спосіб життя не змінив. Існує на випадкові заробітки і так само, час від часу йде в запій. З недавніх пір батько раптом згадав про сина. Вимагає з ним побачень. Інга цього припускати не хоче. Чому хлопчик може навчитися у людини, від якої вічно тхне перегаром?

Усі свої гроші Сергій витрачає на пійло, навіть мороженим почастувати сина не зможе. І куди він поведе сина? Та й чи можна залишати дитину наодинці із забулдигою? Але Світлана Семенівна просить і наполягає, щоб Інга дозволила Сергію зустрічатися із сином:

— Хоча б у тебе на подвір’ї прогулятися кілька годин. Все ж таки батько! Та й онукові корисно спілкування з татом. Нехай і nоганий, але батько! Не можна перешкоджати контактам! Ви з чоловіком розійшлися, але ж від цього Сергій не перестав бути батьком, чи не так? Я знаю, мій син був поганим чоловіком та батьком.

Але для онука краще nоганий батько, ніж ніякого… Інга чудово розуміє, що свекруха в першу чергу піклується про сина. Сподівається за доnомогою онука витягнути сина з болота, куди той вліз із власної ініціативи. Але, можливо, Світлана Семенівна і права в тому, що хлопчику необхідний батько? Нехай навіть такий.

КІНЕЦЬ.