Зараз мені п’ятдесят років та тільки нещодавно я дізнався правду про свого брата.

З’ясувалося, що ми з ним не рідні. Десь глибоко в душі я про це знав. Він завжди від нас відрізнявся: у нашій родині всі голосні та темпераментні, а він наче у ванні з валер’янки скупався. Йому часто доводиться по два рази повторювати, Семен ні з ким ніколи не конфліктував. Я постійно йому розповідав анекдоти про естонців натякаючи на його характер. А він удавав, що не розуміє моїх натяків.

Коли дідусь доживав останні свої дні, він не міг усе тримати в собі та розповів історію появи Семена у нашій сім’ї. Мій батько тривалий час був на заробітках та мама довго не сумувала. Згодом вона познайомилася з одним чоловіком, поки батько був на заробітках, а коли батько повернувся, вони з Миколою зустрічалися таємно.

Коли народився Семен, мама взялася за голову. Ніхто не знав насправді хто є батьком Семена. Справа була не в тому, що ззовні ми були не схожі. Якраз колір очей та волосся у нас з Семеном однаковий. Суттєва різниця була в наших характерах. Я пристрасний та темпераментний, а Семен спокійний як удав.

Мама здогадалася, що щось тут не так. Мій батько теж. Навіть далекі родичі ставили каверзні запитання. Батько ходив, наче у воду опущений, його дуже гнітила ця ситуація та він неодноразово діставав маму запитаннями з приводу Семена.

Щодо мене ніхто не сумнівався в тому, що я належу до цієї родини. Нашу схожість з батьком та дідом не можна було не помітити.

Іноді батьки з’ясовували стосунки на кухні поки ми спали, проте робили вони доволі гучно та про сон ми з Семеном забували. Батько вимагав сказати йому правду, обіцяв усе пробачити, говорив, що нічого не зміниться та ми будемо жити так, як і раніше, що він любитиме Семена, як і раніше. Та мама мовчала як партизан, стояла на своєму. Навіть перед тим, як батька не стало, вона не зізналася.

На всі запитання родичів та знайомих вона стійко відповідала, що Семен мій рідний брат.

Можливо, вона й сама не знала, а, можливо, сама себе переконала в тому, що Семен рідний мені, сама в це повірила та не могла думати інакше, так і не зізналася у своєму обмані до кінця свого життя.

КІНЕЦЬ.