Кирило з’явився у житті Світлани спонтанно. Світлана взагалі магнітом чіпляла погляди хлопців, мало хто з чоловіків не обертався, коли вона проходила повз.

Світлана мала природну привабливу зовнішність. Довгі, чорні та дуже густі вії, темне волосся, яскраво-червоні губи та круті стегна на тлі тонкої талії. При цьому, що у сукні, що у штанах, вона була просто приголомшливою.

І Кирило, гуляючи у компанії своїх друзів, звернув на неї увагу. Вона звикла до подібного, але не звикла при першому знайомстві до зізнань, як це зробив юнак.

-Я тебе люблю! – крикнув він їй, коли вона сіла в маршрутку і поїхала додому.

Вона прочитала по губах, що він сказав, але тільки засміялася у відповідь.

Світлана думала, що він так хотів привернути до себе увагу. Але помилилася, коли зустріла його знову, за тиждень, на тому самому місці.

-Сьогодні ти одна. Ходімо погуляємо? – запропонував Кирило.

Він щодня приходив на місце знайомства, щоб згадувати її і, можливо, зустріти.

Вона погодилася, вони добре провели час. Гуляли майже до ночі знайомими вулицями.

-А ти зрозуміла, що я сказав тобі тоді, коли ми попрощалися? – спитав він Світлану.

Вона знову засміялася.

-Я не вважаю що це серйозно. Ти, мабуть, пожартував, щоб перетягнути на себе ковдру.

-Нічого подібного, то був щирий порив, – відповів Кирило.

Такого рішучого парубка їй ще не доводилося зустрічати. Він не переминався з ноги на ногу, а говорив прямо, але при цьому залишався веселою і легкою людиною, не залишаючи осаду після сказаного.

-Ти зустрічатимешся зі мною? – спитав Кирило, коли проводив Світлану до під’їзду.

Несподівано для самої себе дівчина підійшла до нього ближче і поцілувала в щоку.

-Так! – сказала вона йдучи, зачинивши важкі двері підʼїзду за собою.

І вона не пошкодувала. За весь час їхніх стосунків він жодного разу не образив її і не насварив. Був дуже вимогливим до себе, чого ніхто не міг і подумати.

Він навчався на журналіста, навчався грі на гітарі, мав багато різнобічних друзів.

У перше знайомство з його мамою Світлана здивувалася, як та молодо виглядає. Бізнес-вумен аптечного бізнесу дійсно зналася в одязі і їздила на гарній машині.

-У тебе мама така молода, – сказала Світлана.

-Так вона мене в 17 років народила.

Враховуючи, що його мамі зараз всього 41 рік, Світлана дуже здивувалася. Немов прочитавши цікавість в очах коханої, Кирило розповів Світлані історію про те, як він з’явився на світ.

Щоправда, вона вмістилася лише у три речення.

-Мама з татом у гуртожитку познайомилися, коли була вечірка якась. Першокурсники, усе таке. Вони один одному одразу сподобалися і вирішили розважитись, а потім з’явився я, – сказав Кирило.

-А вони що?..

-Ні, вони не разом, – знову прочитавши думки, відповів Кирило. – Тато відмовився від мене, а мама досі каже, що я найщасливіша несподіванка у її житті.

У Кирила все було. Вони жили з мамою у гарній квартирі, часто їздили у подорожі. Кирило чудово навчався і встигав поглиблено займатися своїми хобі. Світлана і не подумала б, що з отакого безбатченки могла вирости така чудова людина. Вона навіть дужче почала поважати його після цієї історії. І Ольга, мати Кирила, їй теж дуже подобалася.

-Приходь до нас частіше, – говорила та.

…Якось Кирило вже збирався лягати спати, коли в двері хтось подзвонив.

-Хто ж це так пізно? – пробурмотів він, накинув халат і пішов у коридор.

Він відкрив двері і ахнув!

На порозі стояла його дівчина Світлана. Вона була явно дуже збентежена.

-О, Боже! Світлано, ти чого так пізно і без попередження?! Все добре?! – запитав він.

Світлана мовчки зайшла в квартиру і сіла на табуретку на кухні.

-Кирило, я маю сказати тобі дещо важливе, – сказала дівчина.

Кирило не розумів, що відбувається.

-Я вагітна… – раптом прошепотіла Світлана.

-О, Господи! – видихнув Кирило. – Як ти мене налякала! Не бійся, кохана, я не вчиню так, як мій батько. Краще подумай, чи вийдеш ти за мене заміж!

Світлана на мить аж оторопіла.

-Так! Так! Звісно вийду, – закричала вона від щастя…

…Зараз вона чекає другу дитину і дуже щаслива у шлюбі зі своїм коханим Кирилом…

КІНЕЦЬ.