Хто б міг подумати, що зі мною таке станеться…

Такого не побачиш навіть у страшному сні. Чоловік вигнав мене з маленькою дитиною на вулицю. Я повернулася із прогулянки з коляскою, піврічний Артемчик тільки заснув. Взялася відчиняти двері своїм ключем, а він не підходить.

Зателефонувала до Миколи, а він сказав, що ми більше не разом, щоб я забирала свого байстрюка та йшла на всі чотири сторони. Додав, що у нього буде тривалий час є інша жінка та тепер вони житимуть удвох у нашій квартирі.

Ми йому заважали влаштовувати його особисте життя.

Ну це його проблеми, а мені що робити, куди йти: без дому, грошей, роботи, з маленькою дитиною на руках. Батьки мої давно померли. Рідних та знайомих у місті немає.

Ми з Павликом розвернулися та пішли далі гуляти. Я не знала, що далі нам робити. Раптом я помітила, як дідусь, який перед нами йшов, загубив тисячу гривень. Не довго думаючи, я догнала його та віддала гроші. Сергій Петрович дуже здивувався моєму вчинку, сказав, що це усі гроші, що у нього були та щиро подякував мені. Мій новий знайомий запитав чому я така засмучена.

Я поділилася з ним своєю бідою, Сергій Петрович викликав у мене довіру. Літній чоловік запропонував мені пожити поки у нього. Він проживає у великому будинку, дітей у нього немає, дружина давно померла. Ми погодились.

Згодом до дідуся навідалась сусідка, яка приносить йому продукти та ліки, дізналася про мою ситуацію та сказала, що має для мене підробіток.

Через пів року я подала на розлучення, аліменти та поділ майна, Сергій Петрович знайшов мені хорошого адвоката, я відсудила у Миколи половину майна, усі його коханки миттєво розбіглися та колишній чоловік слізно просив нас повернутися. Але я більше його не слухала.

КІНЕЦЬ.