Ситуація: шестикласник Матвійко сидить у кабінеті директора і разом з ним нервово чекає на слідчого. Тоді увійшов класний керівник і з порогу почалося:

– Ось бачиш, сам у всьому винен. Тепер доведеться телефонувати мамі, нехай приходить.

– Я вже сказав вам сто разів. Я нічого не брав!

А річ у тім, що однокласниця Матвія, Іринка, затіяла невдалий жарт. Вона стягнула з парти сусідки новий планшет, а потім не довго думаючи кинула в портфель однокласника, що сидів поряд.

Вона спочатку чекала на реакцію подруги, а потім і забулась про те, що наробила. На перерві пішла гратися на коридор, а Дарина зчинила ґвалт на всю школу через нібито викрадений девайс.

На уроці української мови всім класом почали шукати планшет. Потім і класний керівник підтягнувся. Сама дівчинка гірко ридала на весь клас, бо зник її заповітний подарунок на День народження.

Тоді керівництво попросило всіх відрити сумки і викласти вміст на поверхні парт. Можете уявити реакцію всього класу та і самого Матвія на новенький планшет у його портфелі.

– Це я поклала! – заплакала Ірина.

– Ірино, не вигадуй тут. Ми розуміємо, що це твій друг, та він сам повинен відповідати за свої вчинки, тим більше такі серйозні.

Матвій від здивування та образи похилив голову. Він сам був не в курсі того, що викрав чиюсь річ, ще й таку дороговартісну. Він прекрасно розумів, що це зробила Іра вона сама у цьому зізналась.

А тут і мама до кабінету директора примчалась:

– Матвійку, ну як ти міг? Хіба ми з татом мало тобі купуємо? В тебе новий телефон. Для чого знадобився планшет Даринки?

– Мамо, ти мене не чуєш? Я не брав його. Це зробила Ірина, вона сама про це зізналась.

– А ви значить матір хлопця? – запитав слідчий.

– Так, я.

Поки вони оформляли документи, прописували факт крадіжки, до кабінету забігла Іра.

– Не забирайте нікуди Матвійка. Я з вам вже сказала, що це зробила я. Просто взяла планшет з парти і підкинула йому.

– Ти навіщо так за нього заступаєшся? Подобається цей хуліган? – запитав слідчий

– Та повірте мені врешті-решт.

– Добре, допустимо, це зробила ти. Але для чого?

– Бо це мало бути жартом, але Даша відразу не відреагувала, а я загралась і забула, що зробила це.

Матвій підморгнув однокласниці. А потім його з мамою відпустили. Із матір’ю Іринки провели роз’яснювальну роботу. Щоб надалі таких ситуацій не траплялося.

КІНЕЦЬ.