У нас із Колею двоє дітей та іnотека. Але живемо ми все одно добре, ні на що не сkаржимося. Я поки що з дітьми сиджу вдома, один чоловік працює, але його зарплати цілком вистачає. Чоловік у мене влаштувався у дуже знамениту компанію, без зв’язків і хабарів. Його за особливий розум та талант взяли. Спочатку чоловік бігав на роботу, як на свято. До того йому подобалася своя посада, але найголовніше, що він займався своєю улюбленою справою та отримував за це гроші.

Його дуже цінували в компанії та часто виписували різні премії та надбавки до зарплати. Коли почалася пандемія, всі співробітники почали працювати віддаленого з дому. Мій чоловік не є винятком. І тут почалися труднощі, тому що графік та режим роботи у всіх збився. Все ж таки сидиш у домашній обстановці, постійно відволікаєшся. У них часто були дзвінки та переговори навіть у вихідні дні. Мені це не подобалося, але начальство чоловіка одразу попередило, якщо комусь щось не подобається – нехай звільняються. А зараз чоловік знову повернувся на роботу до офісу. Тільки ось умови залишилися тими самими.

Начальники можуть дзвонити і у вихідні, навіть о 12-й ночі з якихось питань. На роботі дуже завантажують на стільки, що вже не вкладаєш душу в роботу, а все робиш автоматично. Чоловік почав сильно втомлюватися, приходив пізно та дуже нер вовий. Останнім часом він сказав, що подумує звільнитися. Місяць удома відпочити, а потім знайти іншу роботу. Але я йому цього зробити не дозволю. Що він нюні розпустив, кому зараз взагалі легко заробляти гроші? За роботу треба триматися, а не про відпочинок думати. Довго ми сперечаємося з чоловіком на цю тему.

КІНЕЦЬ.