Мене звати Катерина та ця історія про мене. В моєму житті я могла покладатися лише на себе.

Батьків я не пам’ятаю, мене виховувала бабуся. Коли я навчалася в третьому класі, її не стало та мене забрали до дитячого будинку.

Коли я навчалася в технікумі, познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Станіславом. Відразу після нашої першої зустрічі я зрозуміла, що він моя доля. Уявляла яке у нас буде весілля, які чудові у нас народяться діти.

Наші стосунки зі Станіславом розвивалися дуже швидко та згодом я дізналася, що вагітна. Моя мрія про заміжжя та дітей стала близькою як ніколи та ми зі Станіславом одружилися. Ми стали проживати з його мамою у двокімнатній квартирі.

Валентина Семенівна мене відразу незлюбила, казала, що я зіпсувала їй життя та що вона хотіла для сина кращого майбутнього. Говорила це лише тоді, коли Станіслав не чув, а в його присутності поводила себе чемно.

А що вона говорила з приводу моєї вагітності… Та з такою фантазією моїй свекрусі пряма дорога в письменники. Кожного разу, коли ми залишалися на самоті, Вікторія Семенівна висувала свою версію моєї вагітності. У всіх її версій була одна єдина тема: я зробила це навмисне, дитина не Станіслава, я хочу жити на всьому готовому.

Було дуже неприємно, особливо тоді, коли Станіслав мені не вірив.

Попри те, що батьків у мене не було, бабуся мене усьому навчила та я була хорошою господинею, що б там не говорили моя свекруха. Я не полишала спроб налагодити з нею стосунки та все марно. Вікторія Семенівна навмисно провокувала мене на конфлікт та у неї це не вдавалося.

У нас народилася дуже красива донечка Світланка та у Валентини Семенівни виникла чергова геніальна ідея мене позбутися. Цього разу вона вирішила зробити тест на батьківство Станіслава, він дуже обурився, а я чомусь була не здивована тим, що свекруха на це піде. Мені просто хотілося побачити її обличчя, коли тест підтвердить батьківство. Так і сталося.

Одного разу Станіслав сказав, що нам доведеться переїхати з квартири його мами, коли я запитала чому, він розповів мені таке, що й уявити важко. З’ясувалося, що свекруха пропонувала йому забрати у мене Світланку, вигнати мене на вулицю та щоб вони проживали утрьох. Після цих слів Станіслав почав сумніватися в психологічному здоров’ї своєї мами та вирішив, що нам варто триматися від неї якомога далі.

КІНЕЦЬ.