Я виросла в баrатодітній сім’ї та була старшою. У мене майже не було дитинства. Батьки постійно були на роботі, а мене лишали за старшу.

Я з дитинства займалася домашніми справами. Я не мала часу на розваги. Тому з дитинства я знала, що зроблю все, щоб мої діти росли в найкращих умовах.

Вийшло так, що я рано вийшла заміж. Чоловіком моїм став kолишній однокласник. Ще у школі ми з Мишком симпатизували один одному.

Одружилися за kоханням, але так як у нас не було освіти, і ми обидва були з простих сімей, з працевлаштуванням виникли деякі складнощі. Ми дуже хотіли дітей, але не хотіли заводити їх тоді, коли ми не маємо власного житла.

Потім друг сім’ї запропонував нам попрацювати закордоном. Робота була нелегка, вимагала баrато зусиль, але ми мали мету, і не цуралися будь-якої праці. За чотири роки нам вдалося накопичити на квартиру. Ми заощаджували на всьому, жили в поганих умовах, щоб здійснити мрію.

На батьківщині ми придбали квартиру нашої мрії. Батьки після цього перестали спілкуватися з нами. Вони розраховували, що ми маємо половину грошей віддати їм.

КІНЕЦЬ.