Так уже заведено в нашій родині, що на травневі свята усі родичі їдуть до нас на дачу на шашлики. У нас подвір’я просто казка, ми маємо велику бесідку з підсвіткою, поряд шикарний мангал та чудовий дитячий майданчик для дітвори.

З того часу, як народився Романчик (уже впродовж чотирьох років) ми збираємось усією родиною у нас на дачі. На жаль, я сирота, братів та сестер у мене теж немає, зате у дружини багато рідних з дітьми так, що ми весело проводимо час. У мене чудово вдається шашлик, тому приготування м’яса завжди покладається на мене.

Ми з дружиною порахували витрати на подібні святкування та вирішили, що цього року змінити традицію. Хай кожна з сімей привезе з собою м’ясо або сосиски. Я склав м’ясне меню та обдзвонив родичів, повідомивши що кому потрібно привезти з м’яса. За нами залишалося приготування салатів, покладемо на стіл фрукти, напої, а я приготую на мангалі м’ясо, які привезуть родичі. Дрова у мене ще з минулого разу залишились.

Своїми планами я поділився з колегою, на що Ігор скептично сказав, що слабо вірить в мою ідею.

Настав день святкування та ми з дружиною почали готуватися до візиту гостей. Накрили стіл з салатами та фруктами, поставили легкі закуски, напої. Я приготував усе для смаження м’ясних наїдків.

Дружина пішла чепуритися до приходу гостей, а у мене раптом задзвонив телефон. Це був тесть, він запитав чи вже готовий шашлик і, чи вже можна приїжджати.

Якраз йому я й доручив привезти шашлик, брат дружини мав взяти мариновані курячі гомілки, а тітка моєї дружини мала привезти грильовані ковбаски…

Я відповів тестю, що все, що від мене залежало згідно з нашою домовленістю, я зробив, решта за гостями.

Раптом запанувала напружена тиша. А потім тесть сказав, що думав, ніби я жартую та м’ясо на шашлик не придбав, ба, більше, навіть не знає, де в таку пору він його знайде, маринувати уже часу немає. Врешті Сергій Михайлович сказав, що без шашлику свято не свято і що біля нас море магазинів, я типу можу швиденько купити. Додав, що він уже в літах та йому важко бігати по магазинах.

Згодом я отримав дзвінок від брата дружини, який сказав мені майже те саме. Вони, напевно, зговорилися. Віолетта Семенівна, тітка дружини, заявила, що не знає що таке грильовані ковбаски та що в їх магазині продається тільки лікарська ковбаса, а таку на мангалі не смажать. Врешті усі гості приїхали, надіючись, що свято буде таким же, як і раніше.

Коли тесть сів до столу, то обурено сказав:

– А ми, що, на вегетаріанство усі переходимо, будемо їсти лише траву? Якщо ти не встигаєш насмажити, то я тобі допоможу.

– А немає чого смажити, – спокійно відповів я, – гості мали принести м’ясо для шашлику, курячі гомілки та грильовані ковбаски, та, як бачите, їх немає, то й смажити нічого.

Родичі дружини довго не сиділи в гостях, придумали банальні відмовки та залишили нашу небагату гостину.

Ми залишилися самі з дружиною та сином, замовили піцу, нагетси та картоплю фрі. Цього разу мені не довелося стояти біля мангала, а потім вислуховувати, що м’ясо недосмажене чи пересмажене. Ми зекономили купу нервів та грошей. Не довелося нікому догоджати та прибирати. Ми чудово провели час.

З того часу ми вирішили святкувати так завжди.

КІНЕЦЬ.